славолюбець
СЛАВОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.
Те саме, що славолю́б.
І тут зрозумів славолюбець, Що Слава його обдурила (Д. Павличко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- славолюбець — славолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- славолюбець — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- славолюбець — -бця, ч. Те саме, що славолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови