слезити
СЛЕЗИ́ТИ, и́ть, недок., розм. Повільно текти, витікати краплями або тоненькою цівкою (про рідину).
Яром вода слезить (Свидн., Люборацькі, 1955, 18);
// безос.
Середина землянки. Стіни сирі, смуга по стінах — видко, що по них слезить (К.-Карий, II, 1960, 153);
Підвівся я на лікоть, глянув… нога, як колодка… а з великого пальця так і слезить (Тесл., З книги життя, 4949, 45).
Словник української мови (СУМ-11)