слезити
СЛЕЗИ́ТИ, и́ть, недок., розм.
Повільно текти, витікати краплями або тоненькою цівкою (про рідину).
Яром вода слезить (А. Свидницький);
// безос.
Середина землянки. Стіни сирі, смуга по стінах – видко, що по них слезить (І. Карпенко-Карий);
Підвівся я на лікоть, глянув... нога, як колодка... а з великого пальця так і слезить (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)