слововжиток

СЛОВОВЖИ́ТОК, тку, ч. Те саме, що слововжива́ння.

Традиційна книжна літературна мова [на кінець XVII ст.], як і раніше, не мала єдиних, упорядкованих правил, що регулювали б її граматичні норми і слововжиток з урахуванням змін, які сталися під впливом народної мови (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 109);

Етюд — це передусім чіткість думки, стрункість викладу. Невеликий розмір вимагає найвиразнішої образної мови, бездоганного слововжитку (Літ. Укр., 18. VI 1965, 3).

Значення в інших словниках

1. слововжиток — слововжи́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. слововжиток — -тку, ч. Те саме, що слововживання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. слововжиток — СЛОВОВЖИ́ТОК, тку, ч. Те саме, що слововжива́ння. Традиційна книжна літературна мова [на кінець XVII ст.], як і раніше, не мала єдиних, упорядкованих правил, що регулювали б її граматичні норми і слововжиток з урахуванням змін...  Словник української мови у 20 томах