смертно

СМЕ́РТНО. Присл. до сме́ртний 3.

Поранений смертно, розлютився звір. Кипить і клекоче роз’ятрений вир (Рильський, II, 1960, 172);

Дивилися усі на покійницю: лежала вона,— сказав би спала, коли б не така біла смертно (Вовчок, І, 1955, 165).

Значення в інших словниках

1. смертно — сме́ртно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. смертно — Присл. до смертний 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. смертно — СМЕ́РТНО. Присл. до сме́ртний 3. Поранений смертно, розлютився звір. Кипить і клекоче роз'ятрений вир (М. Рильський); Дивилися усі на покійницю: лежала вона, – сказав би спала, коли б не така біла смертно (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. смертно — Смертно нар. Смертельно. Шла смертно. МВ. (О. 1862. І. 92).  Словник української мови Грінченка