смерть
СМЕРТЬ, і, ж.
1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині.
Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9);
Фізіологічна смерть. Смерть клітини.
2. Припинення існування людини, тварини; протилежне життя; кончина, скін.
Тяжко нездужала бідна Олександра; лежала сама, і води нікому подать; лежала й смерті дожидала (Вовчок, І, 1955, 36);
Смерть його, як і життя, нелюдська була (Мирний, І, 1954, 48);
Куди подітись? Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (Коцюб., II, 1955, 171);
Не злічити, скільки їх тут полягло. Ті, що підіймались їм на зміну, бачили їхню смерть, але це їх не страшило (Гончар, II, 1959, 444);
— Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті,— пропала (Н.-Лев., VII, 1966, 284);
При раптовій смерті припиняється нагнітальна діяльність серця, а отже, і кровообіг (Наука.., 7, 1970, 37);
*У порівн. [Кассандра:] Ненависний мені той шлюб, мов смерть, я ж так його боюсь (Л. Укр., II, 1951, 300);
— Востаннє почули [богунці] свого начдива: — Ненавидьте рабство, як смерть, любіть революцію, як життя (Довж., І, 1958, 212);
// Те саме, що Сме́ртна ка́ра ( див. сме́ртний).
[Молодший римлянин:] Скоріше б вирок той! Чого марудять? [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм буде? [Молодий римлянин:] Ну, звісно, смерть. [Клієнт:] Яка? [Молодий римлянин:] Яку присудять (Л. Укр., II, 1951, 513);
Благав князя [священик], щоб дав дозвіл висповідати та запричастити людей, засуджених на смерть. Князь прогнав священика (Н.-Лев., VII, 1966, 136);
// кому. Уживається як заклик до помсти, відплати.
[Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? Хто любить імператора — кричи: бунтівникові смерть! (Л. Укр., II, 1951, 535);
Орлюк гукнув у пітьму всіма силами своєї душі — всім гнівом, образою, горем: — Смерть фашистським окупантам! (Довж., І, 1958, 283);
— Що будемо з ними [поліцаями] робити, люди?— Судить! Хай кладуть своє життя за наше горе!— Повбивать їх! — Жили з нас викручували. Смерть їм! (Тют., Вир, 1964, 528);
// Персоніфікація кончини — людський скелет, звичайно з косою.
«Забула десь і тая смерть про мене» — ..Коли глядить — Страшенна смерть близесенько стоїть… Дідок оторопів,— і рученьки помліли (Гл., Вибр., 1951, 87);
Думки її нічого веселого їй не віщували. Таки треба дожидатися смерті з косою. Життя її закінчене (Март., Тв., 1954, 461);
Ніч. Плач. Смерть шумить косою! (Тич., І, 1957, 43);
*У порівн. З фаетона виліз у чорній коштовній рясі немолодий і кістлявий, мов смерть, служитель церкви (Стельмах, І, 1962, 638);
// перен. Загибель, припинення існування чого-небудь.
[Кассандра (волає, зібравши всю силу):] Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!!! (Л. Укр., II, 1951, 324);
Стихло все. Ллється урочиста симфонія смерті кораблів (Корн., І, 1955, 78);
В світлиці теплим воском плачуть свічі, немов оплакують смерть найкращих рядків щоденника (Стельмах, І, 1962, 19);
// перен. Занепад чого-небудь.
Обов’язок керівників самодіяльності та інших культурних працівників на місцях — якомога сприяти розквіту цих талантів, як огню боячись їх нівеляції, їх підведення під загальноприйнятий взірець і т. ін.! Нівеляція — смерть мистецтва (Рильський, IX, 1962, 211).
Голо́дна смерть — смерть від голоду.
Що, коли справді одберуть від неї її землю? ..На ту землю вся її надія, там — її добро, її життя; без землі — голодна смерть! (Мирний, III, 1954, 46);
Дба́ти (придба́ти, готува́ти, наготува́ти і т. ін.) на смерть — готувати заздалегідь одежу й усе необхідне для похорону.
Вже б давно час їй дбати на смерть (Н.-Лев., II, 1956, 20);
Розгорнула [Хима] і знов поскладала шмаття та одежу, що придбала собі на смерть… (Коцюб., І, 1955, 88);
Легка́ смерть — раптова смерть без мук.
— Як сизий голуб, відлетіло життя,— горбатою тінню нахилилась над матір’ю літня, висушена сонцем і наймами жінка.— Легка смерть. За роботою,— позаздрив хтось із заробітчан (Стельмах, II, 1962, 173);
На́гла смерть див. на́глий;
Наси́льна смерть див. наси́льний;
Передча́сна смерть див. передча́сний;
Приро́дна смерть див. приро́дний;
Холо́дна смерть — смерть від холоду.
∆ Біологі́чна смерть — необоротне припинення біологічних процесів у клітинах і тканинах і розпад білкових структур;
Кліні́чна смерть див. кліні́чний;
Політи́чна смерть — неможливість для кого-небудь продовжувати політичну діяльність через своє ідейне й політичне банкрутство.
◊ Бліди́й, як (немо́в, нена́че, мов і т. ін.) смерть — дуже блідий.
Денис біга коло нього, руки лама, блідий, як смерть (Кв.-Осн., II, 1956, 414);
— Тату! — оступіться, прошу вас,— сказав Карпо, блідий, неначе смерть (Н.-Лев., II, 1956, 291);
Бог (госпо́дь) смерть посила́є див. посила́ти;
Боя́тися гі́рше сме́рті — дуже боятися кого-, чого-небудь.
Вона думала про Олександру й боялася її гірше смерті (Коцюб., І, 1955, 71);
Ви́дима смерть див. ви́димий;
Ві́рна смерть — те саме, що Ви́дима смерть ( див. ви́димий).
Розставляти міни — вірна смерть для матроса. Матрос це знає, і матрос зневажливо свище (Ю. Янов., II, 1958, 34);
Гі́рше [лю́тої] сме́рті (від (од) сме́рті):
а) нестерпно тяжкий.
[Жірондист:] Таке життя було б од смерті гірше (Л. Укр., II, 1951, 166);
б) нестерпно тяжко.
Піду, думаю, заміж!.. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. А так — се гірше лютої смерті (Барв., Опов.., 1902, 395);
Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти, гля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. о́ко¹;
До [са́мої] сме́рті — до кінця життя.
Стискала [Юзя] Зоні руки, присягалася, що любитиме її «завжди, завжди, до самої смерті» (Л. Укр., III, 1952, 656);
До сме́рті — надто, сильно, дуже.
[Пан:] Голубчику, заспівайте, коли ваша ласка! До смерті люблю гарні пісні (Вас., III, 1960, 399);
Забу́ла смерть див. забува́ти;
Заги́нути (уме́рти, полягти́ і т. ін.) сме́ртю хоро́брих — умерти в бою героєм.
Розстрілявши по ворогах усі снаряди, загинуть вони смертю хоробрих за революцію (Довж., І, 1958, 52);
Умер і він бійців хоробрих смертю, Та перед нами світочем горить ім’я його (Рильський, II, 1960, 327);
Замори́ти на смерть див. замо́рювати;
Заму́чувати (заму́чити) на смерть див. заму́чувати;
Заподі́яти собі́ смерть див. заподі́ювати;
Збира́тися, як за сме́ртю — збиратися дуже повільно, мляво.
Збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках (Тют., Вир, 1964, 521);
Зблі́днути як смерть див. зблі́днути;
Зустріча́тися (зустрі́тися) з сме́ртю [віч-на́-віч] див. зустріча́тися;
Іти́ (піти́) на смерть; Іти́ назу́стріч сме́рті — не боячись загинути, іти на самовідданий учинок заради кого-, чого-небудь, бути готовим померти за когось, щось.
— На смерть ішов, ну, а такого ще не бачив. І що його робити, то вбийте мене — не скажу (Мик., II, 1957, 46);
— Усі ми з піснею цією відважно підемо на смерть! (Сос., II, 1958, 496);
— Не тут твоє місце, а з ними, Що смерті назустріч ідуть (Фр., XIII, 1954, 147);
Крізь вого́нь і смерть — через усі перешкоди й небезпеки.
[Гайдай:] Я пронесу цей прапор крізь вогонь і смерть (Корн., І, 1955, 80);
Кров і смерть! — уживається як заклик до помсти і відплати.
[Гелена:] Ти крикнула до мене: «Кров і смерть!» того тобі довіку не забуду (Л. Укр., II, 1951, 253);
Лежа́ти при́ смерті див. лежа́ти;
Між (по́між) сме́ртю й(та) життя́м — у надзвичайно небезпечному для життя становищі.
Христина ж і досі в лікарні б’ється між смертю й життям. Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку (Стельмах, І, 1962, 647);
На життя́ й на смерть — те саме, що Не на життя́, а на смерть ( див. життя́).
Міцно стоїть купка завзятих чумаків — видко, наважилась боронитися до краю, на життя й на смерть… (Коцюб., І, 1955, 185);
На смерть:
а) так, що наступає смерть.
— Акушерку Рашкевич, кажуть, на смерть забили. Поліції нема, щезла (Коцюб., II, 1955, 170);
— Лейтенанта Чорноволенка накрило міною. На смерть… (Коз., Гарячі руки, 1960, 139);
б) дуже, сильно; нещадно.
Гордий студент обидився на смерть (Н.-Лев., III, 1956, 28);
— Прошу не казати про цю пригоду моєму зятеві Ніколає Станбу. Лихий у чоловіка язик, засміє на смерть… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 403);
На смерть посила́ти (посла́ти) див. посила́ти;
Не дає́ (не посила́є) бог (госпо́дь) сме́рті кому, заст.— хтось не помирає, хоч бажає цього, хоч уже пора.
— Краще б мені на тім світі, ніж на цім… Та не дає мені бог смерті… (Мирний, І, 1949, 407);
— Світ.. мені не милий, а господь смерті не посила! (Вовчок, І, 1955, 146);
Не забу́ти до сме́рті див. забува́ти;
Не на життя́, а на смерть див. життя́;
Нести́ (сі́яти) смерть — знищувати, умертвляти багатьох.
Ти тремтиш, ти поблід, лиходію? Ніс ти смерть — умри ж тепер сам! (Рильський, II, 1960, 215);
Багато їх, цих танків, і завтра після перепочинку вони рушать далі, туди, на схід, щоб сіяти смерть (Хижняк, Тамара, 1959, 88);
Переля́каний на смерть (до сме́рті) див. переля́каний;
Переляка́ти на смерть (до сме́рті) див. переляка́ти;
Переляка́тися на смерть (до сме́рті) див. переляка́тися;
Перемага́ти (перемогти́) смерть див. перемага́ти;
Пита́ння життя́ й сме́рті див. пита́ння;
Поблі́днути як смерть — стати надзвичайно блідим.
— Він, він,— крикнула Уляна і як смерть поблідла… Пропала ж я! (Мирний, І, 1954, 312);
Пожи́ти сме́рті див. пожива́ти²;
Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю див. свій;
Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю див. свій;
Прийма́ти (прийня́ти) смерть див. прийма́ти;
При́ смерті — в дуже тяжкому, небезпечному для життя стані.
— Чи живий він, чи ні. В сорок першому я залишив його в оточенні майже при смерті (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 42);
Прихо́дить (прихо́дила, прийшла́, при́йде) смерть — хтось помирає (помирав, помер, помре).
— Як же мені важко! Чи се смерть моя приходить!.. (Вовчок, І, 1955, 201);
Не глядячи на Одарчині сльози, молитви, смерть не приходила (Мирний, І, 1954, 60);
Він думав: «Я старий.. Прийде незабаром смерть і разом зо мною покладе в домовину і мою думку…» (Коцюб., III, 1956, 9);
Проси́ти (проха́ти) [у бо́га] сме́рті, заст.— виявляти небажання жити.
[Василь:] Як навіжений, кидався я перший у січу, прохав у бога смерті… (Мирний, V, 1955, 107);
Скалі́чити на смерть див. скалі́чити;
Ска́раний на смерть див. ска́раний;
Скара́ти на смерть див. скара́ти;
Смерть загляда́є (загляну́ла, зазира́є, ди́виться і т. ін.) в о́чі (у ві́чі) див. о́ко¹;
Смерть занесла́ свою́ го́стру косу́ див. зано́сити;
Смерть за плечи́ма у кого — хтось дуже хворий, старий, скоро помре.
Заридав кобзар, заплакав Сліпими очима. Дивувалися дівчата: Вже смерть за плечима, А він, сліпий, сивоусий, Про колишнє плаче (Шевч., І, 1963, 155);
— Вік мій вже недовгий… Смерть за плечима (Н.-Лев., VI, 1966, 366);
Смерть за смерть — помста вбивством за вбивство; відплата.
Девізом нескорених було: «Кров за кров! Смерть за смерть!» І земля горіла під ногами окупантів (Веч. Київ, 24.I 1969, 2);
Смерть ко́сить (скоси́ла) кого — хтось помирає (помер), гине (загинув).
Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, і смерть крізь нього нас косила (Сос., II, 1958, 385);
Смерть найти́ (знайти́) — загинути, померти.
Наш Евріал остервенився, Забув, що на часок зайшов; В намет к Мезапу був пустився, Там може б смерть собі найшов (Котл., I, 1952, 226);
Смерть узяла́ (забра́ла) кого — хтось помер.
Умерла баба… не буде більше баби… Смерть узяла бабусю… (Мирний, І, 1949, 155);
Яків Герасимович [Кухаренко] багато збирався писати й певно лишив би чимало цікавих праць, коли б нагла й трагічна смерть не забрала в нас ще одного вірного сина (Коцюб., III, 1956, 49);
Соба́ча смерть див. соба́чий;
Стоя́ти (би́тися і т. ін.) на смерть — битися, боротися стійко, не шкодуючи життя.
— Відступати нам нікуди. Може, комусь із нас тут судилося загинути, не доживши до дня перемоги. Але пам’ятаймо одне: на нас лежить велика місія. Будемо ж стояти на смерть! (Гончар, III, 1959, 117);
На смерть стоять пролетарі за свободу (Довж., І, 1958, 59);
Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними непримиримо, на смерть.. Стискав у руці гвинтівку (Гончар, II, 1959, 230);
[Ті́льки] по смерть [до́бре] посила́ти див. посила́ти;
Три чи́сниці до сме́рті див. чи́сниця;
У (в) смерть:
а) так, що наступає смерть.
— Забив. У смерть забив. Он гляньте! — і вона вказала на золотогривого півня, що лежав коло печі (Мирний, І, 1954, 237);
Василь протанцював уже три вулички.. Онде вже й хату видно… Постріл! І… нема Василя. Упав він просто з танцю на дорогу — в смерть (Довж., І, 1958, 89);
б) дуже, сильно.
— Кажуть, Степка за ним у смерть побивається… (Зар., На.. світі, 1967, 261);
Час сме́рті див. час;
Шука́ти сме́рті — робити щось необачно, ризикуючи життям.
Мар’ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили.. і з жалем подумав, скільки то марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? (Стельмах, І, 1962, 635).
3. розм. Щось дуже погане, неприємне, небажане.
[Острожин:] Щасливий випадок! А то рискував зостатись тут зовсім без товариства, а для нас, людей столичних, се просто смерть (Л. Укр., II, 1951, 83).
Словник української мови (СУМ-11)