смерть

СМЕРТЬ, і, ж.

1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині.

Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9);

Фізіологічна смерть. Смерть клітини.

2. Припинення існування людини, тварини; протилежне життя; кончина, скін.

Тяжко нездужала бідна Олександра; лежала сама, і води нікому подать; лежала й смерті дожидала (Вовчок, І, 1955, 36);

Смерть його, як і життя, нелюдська була (Мирний, І, 1954, 48);

Куди подітись? Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (Коцюб., II, 1955, 171);

Не злічити, скільки їх тут полягло. Ті, що підіймались їм на зміну, бачили їхню смерть, але це їх не страшило (Гончар, II, 1959, 444);

— Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті,— пропала (Н.-Лев., VII, 1966, 284);

При раптовій смерті припиняється нагнітальна діяльність серця, а отже, і кровообіг (Наука.., 7, 1970, 37);

*У порівн. [Кассандра:] Ненависний мені той шлюб, мов смерть, я ж так його боюсь (Л. Укр., II, 1951, 300);

— Востаннє почули [богунці] свого начдива: — Ненавидьте рабство, як смерть, любіть революцію, як життя (Довж., І, 1958, 212);

// Те саме, що Сме́ртна ка́ра ( див. сме́ртний).

[Молодший римлянин:] Скоріше б вирок той! Чого марудять? [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм буде? [Молодий римлянин:] Ну, звісно, смерть. [Клієнт:] Яка? [Молодий римлянин:] Яку присудять (Л. Укр., II, 1951, 513);

Благав князя [священик], щоб дав дозвіл висповідати та запричастити людей, засуджених на смерть. Князь прогнав священика (Н.-Лев., VII, 1966, 136);

// кому. Уживається як заклик до помсти, відплати.

[Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? Хто любить імператора — кричи: бунтівникові смерть! (Л. Укр., II, 1951, 535);

Орлюк гукнув у пітьму всіма силами своєї душі — всім гнівом, образою, горем: — Смерть фашистським окупантам! (Довж., І, 1958, 283);

— Що будемо з ними [поліцаями] робити, люди?— Судить! Хай кладуть своє життя за наше горе!— Повбивать їх! — Жили з нас викручували. Смерть їм! (Тют., Вир, 1964, 528);

// Персоніфікація кончини — людський скелет, звичайно з косою.

«Забула десь і тая смерть про мене» — ..Коли глядить — Страшенна смерть близесенько стоїть… Дідок оторопів,— і рученьки помліли (Гл., Вибр., 1951, 87);

Думки її нічого веселого їй не віщували. Таки треба дожидатися смерті з косою. Життя її закінчене (Март., Тв., 1954, 461);

Ніч. Плач. Смерть шумить косою! (Тич., І, 1957, 43);

*У порівн. З фаетона виліз у чорній коштовній рясі немолодий і кістлявий, мов смерть, служитель церкви (Стельмах, І, 1962, 638);

// перен. Загибель, припинення існування чого-небудь.

[Кассандра (волає, зібравши всю силу):] Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!!! (Л. Укр., II, 1951, 324);

Стихло все. Ллється урочиста симфонія смерті кораблів (Корн., І, 1955, 78);

В світлиці теплим воском плачуть свічі, немов оплакують смерть найкращих рядків щоденника (Стельмах, І, 1962, 19);

// перен. Занепад чого-небудь.

Обов’язок керівників самодіяльності та інших культурних працівників на місцях — якомога сприяти розквіту цих талантів, як огню боячись їх нівеляції, їх підведення під загальноприйнятий взірець і т. ін.! Нівеляція — смерть мистецтва (Рильський, IX, 1962, 211).

Голо́дна смерть — смерть від голоду.

Що, коли справді одберуть від неї її землю? ..На ту землю вся її надія, там — її добро, її життя; без землі — голодна смерть! (Мирний, III, 1954, 46);

Дба́ти (придба́ти, готува́ти, наготува́ти і т. ін.) на смерть — готувати заздалегідь одежу й усе необхідне для похорону.

Вже б давно час їй дбати на смерть (Н.-Лев., II, 1956, 20);

Розгорнула [Хима] і знов поскладала шмаття та одежу, що придбала собі на смерть… (Коцюб., І, 1955, 88);

Легка́ смерть — раптова смерть без мук.

— Як сизий голуб, відлетіло життя,— горбатою тінню нахилилась над матір’ю літня, висушена сонцем і наймами жінка.— Легка смерть. За роботою,— позаздрив хтось із заробітчан (Стельмах, II, 1962, 173);

На́гла смерть див. на́глий;

Наси́льна смерть див. наси́льний;

Передча́сна смерть див. передча́сний;

Приро́дна смерть див. приро́дний;

Холо́дна смерть — смерть від холоду.

∆ Біологі́чна смерть — необоротне припинення біологічних процесів у клітинах і тканинах і розпад білкових структур;

Кліні́чна смерть див. кліні́чний;

Політи́чна смерть — неможливість для кого-небудь продовжувати політичну діяльність через своє ідейне й політичне банкрутство.

Бліди́й, як (немо́в, нена́че, мов і т. ін.) смерть — дуже блідий.

Денис біга коло нього, руки лама, блідий, як смерть (Кв.-Осн., II, 1956, 414);

— Тату! — оступіться, прошу вас,— сказав Карпо, блідий, неначе смерть (Н.-Лев., II, 1956, 291);

Бог (госпо́дь) смерть посила́є див. посила́ти;

Боя́тися гі́рше сме́рті — дуже боятися кого-, чого-небудь.

Вона думала про Олександру й боялася її гірше смерті (Коцюб., І, 1955, 71);

Ви́дима смерть див. ви́димий;

Ві́рна смерть — те саме, що Ви́дима смерть ( див. ви́димий).

Розставляти міни — вірна смерть для матроса. Матрос це знає, і матрос зневажливо свище (Ю. Янов., II, 1958, 34);

Гі́рше [лю́тої] сме́рті (від (од) сме́рті):

а) нестерпно тяжкий.

[Жірондист:] Таке життя було б од смерті гірше (Л. Укр., II, 1951, 166);

б) нестерпно тяжко.

Піду, думаю, заміж!.. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. А так — се гірше лютої смерті (Барв., Опов.., 1902, 395);

Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти, гля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. о́ко¹;

До [са́мої] сме́рті — до кінця життя.

Стискала [Юзя] Зоні руки, присягалася, що любитиме її «завжди, завжди, до самої смерті» (Л. Укр., III, 1952, 656);

До сме́рті — надто, сильно, дуже.

[Пан:] Голубчику, заспівайте, коли ваша ласка! До смерті люблю гарні пісні (Вас., III, 1960, 399);

Забу́ла смерть див. забува́ти;

Заги́нути (уме́рти, полягти́ і т. ін.) сме́ртю хоро́брих — умерти в бою героєм.

Розстрілявши по ворогах усі снаряди, загинуть вони смертю хоробрих за революцію (Довж., І, 1958, 52);

Умер і він бійців хоробрих смертю, Та перед нами світочем горить ім’я його (Рильський, II, 1960, 327);

Замори́ти на смерть див. замо́рювати;

Заму́чувати (заму́чити) на смерть див. заму́чувати;

Заподі́яти собі́ смерть див. заподі́ювати;

Збира́тися, як за сме́ртю — збиратися дуже повільно, мляво.

Збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках (Тют., Вир, 1964, 521);

Зблі́днути як смерть див. зблі́днути;

Зустріча́тися (зустрі́тися) з сме́ртю [віч-на́-віч] див. зустріча́тися;

Іти́ (піти́) на смерть; Іти́ назу́стріч сме́рті — не боячись загинути, іти на самовідданий учинок заради кого-, чого-небудь, бути готовим померти за когось, щось.

— На смерть ішов, ну, а такого ще не бачив. І що його робити, то вбийте мене — не скажу (Мик., II, 1957, 46);

— Усі ми з піснею цією відважно підемо на смерть! (Сос., II, 1958, 496);

— Не тут твоє місце, а з ними, Що смерті назустріч ідуть (Фр., XIII, 1954, 147);

Крізь вого́нь і смерть — через усі перешкоди й небезпеки.

[Гайдай:] Я пронесу цей прапор крізь вогонь і смерть (Корн., І, 1955, 80);

Кров і смерть! — уживається як заклик до помсти і відплати.

[Гелена:] Ти крикнула до мене: «Кров і смерть!» того тобі довіку не забуду (Л. Укр., II, 1951, 253);

Лежа́ти при́ смерті див. лежа́ти;

Між (по́між) сме́ртю й(та) життя́м — у надзвичайно небезпечному для життя становищі.

Христина ж і досі в лікарні б’ється між смертю й життям. Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку (Стельмах, І, 1962, 647);

На життя́ й на смерть — те саме, що Не на життя́, а на смерть ( див. життя́).

Міцно стоїть купка завзятих чумаків — видко, наважилась боронитися до краю, на життя й на смерть… (Коцюб., І, 1955, 185);

На смерть:

а) так, що наступає смерть.

— Акушерку Рашкевич, кажуть, на смерть забили. Поліції нема, щезла (Коцюб., II, 1955, 170);

— Лейтенанта Чорноволенка накрило міною. На смерть… (Коз., Гарячі руки, 1960, 139);

б) дуже, сильно; нещадно.

Гордий студент обидився на смерть (Н.-Лев., III, 1956, 28);

— Прошу не казати про цю пригоду моєму зятеві Ніколає Станбу. Лихий у чоловіка язик, засміє на смерть… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 403);

На смерть посила́ти (посла́ти) див. посила́ти;

Не дає́ (не посила́є) бог (госпо́дь) сме́рті кому, заст.— хтось не помирає, хоч бажає цього, хоч уже пора.

— Краще б мені на тім світі, ніж на цім… Та не дає мені бог смерті… (Мирний, І, 1949, 407);

— Світ.. мені не милий, а господь смерті не посила! (Вовчок, І, 1955, 146);

Не забу́ти до сме́рті див. забува́ти;

Не на життя́, а на смерть див. життя́;

Нести́ (сі́яти) смерть — знищувати, умертвляти багатьох.

Ти тремтиш, ти поблід, лиходію? Ніс ти смерть — умри ж тепер сам! (Рильський, II, 1960, 215);

Багато їх, цих танків, і завтра після перепочинку вони рушать далі, туди, на схід, щоб сіяти смерть (Хижняк, Тамара, 1959, 88);

Переля́каний на смерть (до сме́рті) див. переля́каний;

Переляка́ти на смерть (до сме́рті) див. переляка́ти;

Переляка́тися на смерть (до сме́рті) див. переляка́тися;

Перемага́ти (перемогти́) смерть див. перемага́ти;

Пита́ння життя́ й сме́рті див. пита́ння;

Поблі́днути як смерть — стати надзвичайно блідим.

— Він, він,— крикнула Уляна і як смерть поблідла… Пропала ж я! (Мирний, І, 1954, 312);

Пожи́ти сме́рті див. пожива́ти²;

Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю див. свій;

Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю див. свій;

Прийма́ти (прийня́ти) смерть див. прийма́ти;

При́ смерті — в дуже тяжкому, небезпечному для життя стані.

— Чи живий він, чи ні. В сорок першому я залишив його в оточенні майже при смерті (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 42);

Прихо́дить (прихо́дила, прийшла́, при́йде) смерть — хтось помирає (помирав, помер, помре).

— Як же мені важко! Чи се смерть моя приходить!.. (Вовчок, І, 1955, 201);

Не глядячи на Одарчині сльози, молитви, смерть не приходила (Мирний, І, 1954, 60);

Він думав: «Я старий.. Прийде незабаром смерть і разом зо мною покладе в домовину і мою думку…» (Коцюб., III, 1956, 9);

Проси́ти (проха́ти) [у бо́га] сме́рті, заст.— виявляти небажання жити.

[Василь:] Як навіжений, кидався я перший у січу, прохав у бога смерті… (Мирний, V, 1955, 107);

Скалі́чити на смерть див. скалі́чити;

Ска́раний на смерть див. ска́раний;

Скара́ти на смерть див. скара́ти;

Смерть загляда́є (загляну́ла, зазира́є, ди́виться і т. ін.) в о́чі (у ві́чі) див. о́ко¹;

Смерть занесла́ свою́ го́стру косу́ див. зано́сити;

Смерть за плечи́ма у кого — хтось дуже хворий, старий, скоро помре.

Заридав кобзар, заплакав Сліпими очима. Дивувалися дівчата: Вже смерть за плечима, А він, сліпий, сивоусий, Про колишнє плаче (Шевч., І, 1963, 155);

— Вік мій вже недовгий… Смерть за плечима (Н.-Лев., VI, 1966, 366);

Смерть за смерть — помста вбивством за вбивство; відплата.

Девізом нескорених було: «Кров за кров! Смерть за смерть!» І земля горіла під ногами окупантів (Веч. Київ, 24.I 1969, 2);

Смерть ко́сить (скоси́ла) кого — хтось помирає (помер), гине (загинув).

Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, і смерть крізь нього нас косила (Сос., II, 1958, 385);

Смерть найти́ (знайти́) — загинути, померти.

Наш Евріал остервенився, Забув, що на часок зайшов; В намет к Мезапу був пустився, Там може б смерть собі найшов (Котл., I, 1952, 226);

Смерть узяла́ (забра́ла) кого — хтось помер.

Умерла баба… не буде більше баби… Смерть узяла бабусю… (Мирний, І, 1949, 155);

Яків Герасимович [Кухаренко] багато збирався писати й певно лишив би чимало цікавих праць, коли б нагла й трагічна смерть не забрала в нас ще одного вірного сина (Коцюб., III, 1956, 49);

Соба́ча смерть див. соба́чий;

Стоя́ти (би́тися і т. ін.) на смерть — битися, боротися стійко, не шкодуючи життя.

— Відступати нам нікуди. Може, комусь із нас тут судилося загинути, не доживши до дня перемоги. Але пам’ятаймо одне: на нас лежить велика місія. Будемо ж стояти на смерть! (Гончар, III, 1959, 117);

На смерть стоять пролетарі за свободу (Довж., І, 1958, 59);

Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними непримиримо, на смерть.. Стискав у руці гвинтівку (Гончар, II, 1959, 230);

[Ті́льки] по смерть [до́бре] посила́ти див. посила́ти;

Три чи́сниці до сме́рті див. чи́сниця;

У (в) смерть:

а) так, що наступає смерть.

— Забив. У смерть забив. Он гляньте! — і вона вказала на золотогривого півня, що лежав коло печі (Мирний, І, 1954, 237);

Василь протанцював уже три вулички.. Онде вже й хату видно… Постріл! І… нема Василя. Упав він просто з танцю на дорогу — в смерть (Довж., І, 1958, 89);

б) дуже, сильно.

— Кажуть, Степка за ним у смерть побивається… (Зар., На.. світі, 1967, 261);

Час сме́рті див. час;

Шука́ти сме́рті — робити щось необачно, ризикуючи життям.

Мар’ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили.. і з жалем подумав, скільки то марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? (Стельмах, І, 1962, 635).

3. розм. Щось дуже погане, неприємне, небажане.

[Острожин:] Щасливий випадок! А то рискував зостатись тут зовсім без товариства, а для нас, людей столичних, се просто смерть (Л. Укр., II, 1951, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерть — СМЕРТЬ — природний кінець існування живої істоти. Людині притаманна здатність ставати у певне відношення до своєї смертності, осмислювати її. Історично першим є епічне ставлення до С. в культурах родових суспільств, коли власна... Філософський енциклопедичний словник
  2. смерть — I безноса, визволителька, вимирання, гибель, загиб, загиба, загибель, загибелька (з нар. пісні), загин, загуба, згуба, здихання (знев. Словник синонімів Вусика
  3. Смерть — Символізує повну посвяту (ініціацію), завершену роботу, що досягла досконалости (закладення і будівництво Другого Храму) і завершилася (одкровення Вічної Істини у Новому, чи Другому, Храмі). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. смерть — -і, ж. 1》 Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Фізіологічна смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смерть — гі́рше (від) (лю́тої) сме́рті. 1. Нестерпний, тяжкий. (Жірондист:) Таке життя було б од смерті гірше (Леся Українка). 2. Тяжко, нестерпно. Піду, думаю, заміж! .. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. Фразеологічний словник української мови
  6. смерть — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
  7. смерть — остання смертна мить; смертний кінець; остання (смертна) година; смертний час (час смерті); вічний спокій (покій), поет.: вічний спочинок (відпочинок, одпочинок), уроч.; кирпата свашка, ірон. Словник фразеологічних синонімів
  8. смерть — Блідий, як смерть. Дуже блідий. Смерть характеризують блідим кістяком. Буде жити аж до смерти. Жарт, коли хто нарікає на малу хворобу. Довше ніхто не годен жити. Від життя до смерти, лише один крок. Між життям а смертю дуже маленька границя. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. смерть — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  10. смерть — СМЕРТЬ, і, ж. 1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (з наук.-попул. літ.); Смерть клітини; Фізіологічна смерть. Словник української мови у 20 томах
  11. смерть — Смерть, сме́рти, сме́рті, сме́ртю, сме́рте! сме́рті, -те́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. смерть — смерть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  13. смерть — 1. (кінець життя) кончина, сконання, (трагічна) загибель, кінець; 2. (уявна міфічна постать) костуха, безноса// жарт. кирпата свашка. Словник синонімів Полюги
  14. смерть — смерть смерть||ацинтой (цинтой), гаракірі (харакірі), капуриц, криска, могила, пані ґрабіна ◊ а́нгел сме́рті → ангел ◊ ви́дима смерть смерть від нещасного випадку (утоплення, пожежі тощо)(ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  15. смерть — Скін, сконання, ід. смертельний сон, смертна година <�мить, кінець, час>, фатальний <мед. летальний> кінець, ур. вічний покій; (- вирок) смертна кара; П. ЗАГИБЕЛЬ, (політична) банкрутство. Словник синонімів Караванського
  16. смерть — Розтягнутий в часі процес, який поступово охоплює всі органи і тканини, залежно від їхньої чутливості до браку кисню; у людини смерть констатують при незворотних змінах в мозковому стовбурі, що рівнозначне смерті цілого мозку. Універсальний словник-енциклопедія
  17. смерть — Смерть, -ти ж. Смерть. Не смійсь, не смійсь, вражий сину, горе тобі буде: хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Мет. 107. Смерть мене постигає саму. МВ. 1. 57. ум. смертонька. А за мною молодою ходе смертонька з косою. Грин. ІІІ. 142. Словник української мови Грінченка