смерть

СМЕРТЬ, і, ж.

1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині.

Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9);

Фізіологічна смерть. Смерть клітини.

2. Припинення існування людини, тварини; протилежне життя; кончина, скін.

Тяжко нездужала бідна Олександра; лежала сама, і води нікому подать; лежала й смерті дожидала (Вовчок, І, 1955, 36);

Смерть його, як і життя, нелюдська була (Мирний, І, 1954, 48);

Куди подітись? Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (Коцюб., II, 1955, 171);

Не злічити, скільки їх тут полягло. Ті, що підіймались їм на зміну, бачили їхню смерть, але це їх не страшило (Гончар, II, 1959, 444);

— Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті,— пропала (Н.-Лев., VII, 1966, 284);

При раптовій смерті припиняється нагнітальна діяльність серця, а отже, і кровообіг (Наука.., 7, 1970, 37);

*У порівн. [Кассандра:] Ненависний мені той шлюб, мов смерть, я ж так його боюсь (Л. Укр., II, 1951, 300);

— Востаннє почули [богунці] свого начдива: — Ненавидьте рабство, як смерть, любіть революцію, як життя (Довж., І, 1958, 212);

// Те саме, що Сме́ртна ка́ра ( див. сме́ртний).

[Молодший римлянин:] Скоріше б вирок той! Чого марудять? [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм буде? [Молодий римлянин:] Ну, звісно, смерть. [Клієнт:] Яка? [Молодий римлянин:] Яку присудять (Л. Укр., II, 1951, 513);

Благав князя [священик], щоб дав дозвіл висповідати та запричастити людей, засуджених на смерть. Князь прогнав священика (Н.-Лев., VII, 1966, 136);

// кому. Уживається як заклик до помсти, відплати.

[Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? Хто любить імператора — кричи: бунтівникові смерть! (Л. Укр., II, 1951, 535);

Орлюк гукнув у пітьму всіма силами своєї душі — всім гнівом, образою, горем: — Смерть фашистським окупантам! (Довж., І, 1958, 283);

— Що будемо з ними [поліцаями] робити, люди?— Судить! Хай кладуть своє життя за наше горе!— Повбивать їх! — Жили з нас викручували. Смерть їм! (Тют., Вир, 1964, 528);

// Персоніфікація кончини — людський скелет, звичайно з косою.

«Забула десь і тая смерть про мене» — ..Коли глядить — Страшенна смерть близесенько стоїть… Дідок оторопів,— і рученьки помліли (Гл., Вибр., 1951, 87);

Думки її нічого веселого їй не віщували. Таки треба дожидатися смерті з косою. Життя її закінчене (Март., Тв., 1954, 461);

Ніч. Плач. Смерть шумить косою! (Тич., І, 1957, 43);

*У порівн. З фаетона виліз у чорній коштовній рясі немолодий і кістлявий, мов смерть, служитель церкви (Стельмах, І, 1962, 638);

// перен. Загибель, припинення існування чого-небудь.

[Кассандра (волає, зібравши всю силу):] Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!!! (Л. Укр., II, 1951, 324);

Стихло все. Ллється урочиста симфонія смерті кораблів (Корн., І, 1955, 78);

В світлиці теплим воском плачуть свічі, немов оплакують смерть найкращих рядків щоденника (Стельмах, І, 1962, 19);

// перен. Занепад чого-небудь.

Обов’язок керівників самодіяльності та інших культурних працівників на місцях — якомога сприяти розквіту цих талантів, як огню боячись їх нівеляції, їх підведення під загальноприйнятий взірець і т. ін.! Нівеляція — смерть мистецтва (Рильський, IX, 1962, 211).

Голо́дна смерть — смерть від голоду.

Що, коли справді одберуть від неї її землю? ..На ту землю вся її надія, там — її добро, її життя; без землі — голодна смерть! (Мирний, III, 1954, 46);

Дба́ти (придба́ти, готува́ти, наготува́ти і т. ін.) на смерть — готувати заздалегідь одежу й усе необхідне для похорону.

Вже б давно час їй дбати на смерть (Н.-Лев., II, 1956, 20);

Розгорнула [Хима] і знов поскладала шмаття та одежу, що придбала собі на смерть… (Коцюб., І, 1955, 88);

Легка́ смерть — раптова смерть без мук.

— Як сизий голуб, відлетіло життя,— горбатою тінню нахилилась над матір’ю літня, висушена сонцем і наймами жінка.— Легка смерть. За роботою,— позаздрив хтось із заробітчан (Стельмах, II, 1962, 173);

На́гла смерть див. на́глий;

Наси́льна смерть див. наси́льний;

Передча́сна смерть див. передча́сний;

Приро́дна смерть див. приро́дний;

Холо́дна смерть — смерть від холоду.

∆ Біологі́чна смерть — необоротне припинення біологічних процесів у клітинах і тканинах і розпад білкових структур;

Кліні́чна смерть див. кліні́чний;

Політи́чна смерть — неможливість для кого-небудь продовжувати політичну діяльність через своє ідейне й політичне банкрутство.

◊ Бліди́й, як (немо́в, нена́че, мов і т. ін.) смерть — дуже блідий.

Денис біга коло нього, руки лама, блідий, як смерть (Кв.-Осн., II, 1956, 414);

— Тату! — оступіться, прошу вас,— сказав Карпо, блідий, неначе смерть (Н.-Лев., II, 1956, 291);

Бог (госпо́дь) смерть посила́є див. посила́ти;

Боя́тися гі́рше сме́рті — дуже боятися кого-, чого-небудь.

Вона думала про Олександру й боялася її гірше смерті (Коцюб., І, 1955, 71);

Ви́дима смерть див. ви́димий;

Ві́рна смерть — те саме, що Ви́дима смерть ( див. ви́димий).

Розставляти міни — вірна смерть для матроса. Матрос це знає, і матрос зневажливо свище (Ю. Янов., II, 1958, 34);

Гі́рше [лю́тої] сме́рті (від (од) сме́рті):

а) нестерпно тяжкий.

[Жірондист:] Таке життя було б од смерті гірше (Л. Укр., II, 1951, 166);

б) нестерпно тяжко.

Піду, думаю, заміж!.. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. А так — се гірше лютої смерті (Барв., Опов.., 1902, 395);

Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти, гля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. о́ко¹;

До [са́мої] сме́рті — до кінця життя.

Стискала [Юзя] Зоні руки, присягалася, що любитиме її «завжди, завжди, до самої смерті» (Л. Укр., III, 1952, 656);

До сме́рті — надто, сильно, дуже.

[Пан:] Голубчику, заспівайте, коли ваша ласка! До смерті люблю гарні пісні (Вас., III, 1960, 399);

Забу́ла смерть див. забува́ти;

Заги́нути (уме́рти, полягти́ і т. ін.) сме́ртю хоро́брих — умерти в бою героєм.

Розстрілявши по ворогах усі снаряди, загинуть вони смертю хоробрих за революцію (Довж., І, 1958, 52);

Умер і він бійців хоробрих смертю, Та перед нами світочем горить ім’я його (Рильський, II, 1960, 327);

Замори́ти на смерть див. замо́рювати;

Заму́чувати (заму́чити) на смерть див. заму́чувати;

Заподі́яти собі́ смерть див. заподі́ювати;

Збира́тися, як за сме́ртю — збиратися дуже повільно, мляво.

Збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках (Тют., Вир, 1964, 521);

Зблі́днути як смерть див. зблі́днути;

Зустріча́тися (зустрі́тися) з сме́ртю [віч-на́-віч] див. зустріча́тися;

Іти́ (піти́) на смерть; Іти́ назу́стріч сме́рті — не боячись загинути, іти на самовідданий учинок заради кого-, чого-небудь, бути готовим померти за когось, щось.

— На смерть ішов, ну, а такого ще не бачив. І що його робити, то вбийте мене — не скажу (Мик., II, 1957, 46);

— Усі ми з піснею цією відважно підемо на смерть! (Сос., II, 1958, 496);

— Не тут твоє місце, а з ними, Що смерті назустріч ідуть (Фр., XIII, 1954, 147);

Крізь вого́нь і смерть — через усі перешкоди й небезпеки.

[Гайдай:] Я пронесу цей прапор крізь вогонь і смерть (Корн., І, 1955, 80);

Кров і смерть! — уживається як заклик до помсти і відплати.

[Гелена:] Ти крикнула до мене: «Кров і смерть!» того тобі довіку не забуду (Л. Укр., II, 1951, 253);

Лежа́ти при́ смерті див. лежа́ти;

Між (по́між) сме́ртю й(та) життя́м — у надзвичайно небезпечному для життя становищі.

Христина ж і досі в лікарні б’ється між смертю й життям. Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку (Стельмах, І, 1962, 647);

На життя́ й на смерть — те саме, що Не на життя́, а на смерть ( див. життя́).

Міцно стоїть купка завзятих чумаків — видко, наважилась боронитися до краю, на життя й на смерть… (Коцюб., І, 1955, 185);

На смерть:

а) так, що наступає смерть.

— Акушерку Рашкевич, кажуть, на смерть забили. Поліції нема, щезла (Коцюб., II, 1955, 170);

— Лейтенанта Чорноволенка накрило міною. На смерть… (Коз., Гарячі руки, 1960, 139);

б) дуже, сильно; нещадно.

Гордий студент обидився на смерть (Н.-Лев., III, 1956, 28);

— Прошу не казати про цю пригоду моєму зятеві Ніколає Станбу. Лихий у чоловіка язик, засміє на смерть… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 403);

На смерть посила́ти (посла́ти) див. посила́ти;

Не дає́ (не посила́є) бог (госпо́дь) сме́рті кому, заст.— хтось не помирає, хоч бажає цього, хоч уже пора.

— Краще б мені на тім світі, ніж на цім… Та не дає мені бог смерті… (Мирний, І, 1949, 407);

— Світ.. мені не милий, а господь смерті не посила! (Вовчок, І, 1955, 146);

Не забу́ти до сме́рті див. забува́ти;

Не на життя́, а на смерть див. життя́;

Нести́ (сі́яти) смерть — знищувати, умертвляти багатьох.

Ти тремтиш, ти поблід, лиходію? Ніс ти смерть — умри ж тепер сам! (Рильський, II, 1960, 215);

Багато їх, цих танків, і завтра після перепочинку вони рушать далі, туди, на схід, щоб сіяти смерть (Хижняк, Тамара, 1959, 88);

Переля́каний на смерть (до сме́рті) див. переля́каний;

Переляка́ти на смерть (до сме́рті) див. переляка́ти;

Переляка́тися на смерть (до сме́рті) див. переляка́тися;

Перемага́ти (перемогти́) смерть див. перемага́ти;

Пита́ння життя́ й сме́рті див. пита́ння;

Поблі́днути як смерть — стати надзвичайно блідим.

— Він, він,— крикнула Уляна і як смерть поблідла… Пропала ж я! (Мирний, І, 1954, 312);

Пожи́ти сме́рті див. пожива́ти²;

Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю див. свій;

Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю див. свій;

Прийма́ти (прийня́ти) смерть див. прийма́ти;

При́ смерті — в дуже тяжкому, небезпечному для життя стані.

— Чи живий він, чи ні. В сорок першому я залишив його в оточенні майже при смерті (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 42);

Прихо́дить (прихо́дила, прийшла́, при́йде) смерть — хтось помирає (помирав, помер, помре).

— Як же мені важко! Чи се смерть моя приходить!.. (Вовчок, І, 1955, 201);

Не глядячи на Одарчині сльози, молитви, смерть не приходила (Мирний, І, 1954, 60);

Він думав: «Я старий.. Прийде незабаром смерть і разом зо мною покладе в домовину і мою думку…» (Коцюб., III, 1956, 9);

Проси́ти (проха́ти) [у бо́га] сме́рті, заст.— виявляти небажання жити.

[Василь:] Як навіжений, кидався я перший у січу, прохав у бога смерті… (Мирний, V, 1955, 107);

Скалі́чити на смерть див. скалі́чити;

Ска́раний на смерть див. ска́раний;

Скара́ти на смерть див. скара́ти;

Смерть загляда́є (загляну́ла, зазира́є, ди́виться і т. ін.) в о́чі (у ві́чі) див. о́ко¹;

Смерть занесла́ свою́ го́стру косу́ див. зано́сити;

Смерть за плечи́ма у кого — хтось дуже хворий, старий, скоро помре.

Заридав кобзар, заплакав Сліпими очима. Дивувалися дівчата: Вже смерть за плечима, А він, сліпий, сивоусий, Про колишнє плаче (Шевч., І, 1963, 155);

— Вік мій вже недовгий… Смерть за плечима (Н.-Лев., VI, 1966, 366);

Смерть за смерть — помста вбивством за вбивство; відплата.

Девізом нескорених було: «Кров за кров! Смерть за смерть!» І земля горіла під ногами окупантів (Веч. Київ, 24.I 1969, 2);

Смерть ко́сить (скоси́ла) кого — хтось помирає (помер), гине (загинув).

Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, і смерть крізь нього нас косила (Сос., II, 1958, 385);

Смерть найти́ (знайти́) — загинути, померти.

Наш Евріал остервенився, Забув, що на часок зайшов; В намет к Мезапу був пустився, Там може б смерть собі найшов (Котл., I, 1952, 226);

Смерть узяла́ (забра́ла) кого — хтось помер.

Умерла баба… не буде більше баби… Смерть узяла бабусю… (Мирний, І, 1949, 155);

Яків Герасимович [Кухаренко] багато збирався писати й певно лишив би чимало цікавих праць, коли б нагла й трагічна смерть не забрала в нас ще одного вірного сина (Коцюб., III, 1956, 49);

Соба́ча смерть див. соба́чий;

Стоя́ти (би́тися і т. ін.) на смерть — битися, боротися стійко, не шкодуючи життя.

— Відступати нам нікуди. Може, комусь із нас тут судилося загинути, не доживши до дня перемоги. Але пам’ятаймо одне: на нас лежить велика місія. Будемо ж стояти на смерть! (Гончар, III, 1959, 117);

На смерть стоять пролетарі за свободу (Довж., І, 1958, 59);

Замах не злякав Данька, він лише посилив у ньому бажання битись, битись з ними непримиримо, на смерть.. Стискав у руці гвинтівку (Гончар, II, 1959, 230);

[Ті́льки] по смерть [до́бре] посила́ти див. посила́ти;

Три чи́сниці до сме́рті див. чи́сниця;

У (в) смерть:

а) так, що наступає смерть.

— Забив. У смерть забив. Он гляньте! — і вона вказала на золотогривого півня, що лежав коло печі (Мирний, І, 1954, 237);

Василь протанцював уже три вулички.. Онде вже й хату видно… Постріл! І… нема Василя. Упав він просто з танцю на дорогу — в смерть (Довж., І, 1958, 89);

б) дуже, сильно.

— Кажуть, Степка за ним у смерть побивається… (Зар., На.. світі, 1967, 261);

Час сме́рті див. час;

Шука́ти сме́рті — робити щось необачно, ризикуючи життям.

Мар’ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили.. і з жалем подумав, скільки то марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? (Стельмах, І, 1962, 635).

3. розм. Щось дуже погане, неприємне, небажане.

[Острожин:] Щасливий випадок! А то рискував зостатись тут зовсім без товариства, а для нас, людей столичних, се просто смерть (Л. Укр., II, 1951, 83).