смерть

гі́рше (від) (лю́тої) сме́рті. 1. Нестерпний, тяжкий. (Жірондист:) Таке життя було б од смерті гірше (Леся Українка). 2. Тяжко, нестерпно. Піду, думаю, заміж! .. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. А так — се гірше лютої смерті (Ганна Барвінок).

до сме́рті (до заги́ну). 1. До кінця життя. Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (Укр.. присл..); Не плач, Катерино, не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Т. Шевченко); Буде в серці отак до загину: Де б не був я, куди б не йшов — Материнське тепло Батьківщини І твоя неспокійна любов (Л. Дмитерко). 2. з дієсл. Дуже, надзвичайно. Угорці не на жарт переполошились. Вони й раніше були вже до смерті залякані пропагандою (О. Гончар); Артемові Степановичу мимоволі згадалися часи, коли його, корінного киянина, до смерті зацікавив міський транспорт — так звані конки (Ю. Збанацький).

забу́ла смерть про кого. Хтось дуже довго живе, не вмирає. — Забула десь і тая смерть про мене.— Зітхнувши тяжко, він (дідок) озвавсь (Л. Глібов).

іти́ назу́стріч сме́рті. Бути готовим померти за когось, щось. — Не тут твоє місце, а з ними, що смерті назустріч ідуть (І. Франко).

іти́ / піти́ на сме́рть. Не боятися загинути, бути готовим на самовідданий вчинок заради кого-, чого-небудь. — На смерть ішов, ну, а такого ще не бачив. І що його робити, то вбийте мене — не скажу (І. Микитенко); Я вас (батьків) люблю великою любов’ю. Бо добре знаю вашу міць і твердь, бо знаю, що за правду ви готові Самі піти на муки і на смерть (Д. Павличко); // Бути приреченим до страти. — Знімати шапку?! Себто перед ким? Перед цією.., що отруїла власною рукою? Та щоб над нею обвалилась твердь! — Побійся Бога, вона йде на смерть (Л. Костенко).

мов з косо́ю пройшла́ смерть. Багато померло, загинуло. І того вже немає, і іншого. Цього на фронті, а того німці, коли в село вступали, застрілили. Мов з косою пройшла смерть по селу (Ю. Збанацький).

на (у) смерть. 1. Так, що наступила кончина, загибель. — Акушерку Рашкевич, кажуть, на смерть забили. Поліції нема, щезла (М. Коцюбинський); Лейтенанта Чорноволенка накрило міною. На смерть… (В. Козаченко); — Забив. У смерть забив. Он гляньте! — і вона вказала на золотогривого півня, що лежав коло печі (Панас Мирний); Постріл! І… нема Василя. Упав він просто з танцю на дорогу — в смерть (О. Довженко). 2. Дуже, надто. — Прошу не казати про цю пригоду моєму зятеві… Лихий у чоловіка язик, засміє на смерть… (М. Чабанівський); Остапійчиних дітей на смерть перелякав (Чіпка)… Біжить, кажуть, як скажена собака, через город… (Панас Мирний); Степка за ним у смерть побивається… — І я чула, кумо… (М. Зарудний).

не на життя́, а на смерть. 1. Не шкодуючи власних сил, не боячись за своє існування. Здавалося, що весь ярмарок, від старого до малого, розділився надвоє — багаті за Грицька Святоху, а бідні з Андрієм Забарою,— і билися не на життя, а на смерть (П. Рєзніков). 2. Непримиренний, жорстокий, нещадний (про боротьбу, битву і т. ін.). Боротьба (з фашизмом) йде не на життя, а на смерть, і чимало вилетить, очевидно, з цього життя недоброго, дурнів і пошляків (О. Довженко); Це була небачена в історії самовіддана боротьба не на життя, а на смерть. Тільки в партизанські загони, що діяли на території Білорусії, вступило понад сорок тисяч мінчан (З журналу). на життя́ і смерть. Вона бачила, що тепер настала рішуча хвиля, що на тій вузькій кам’яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Все (в печі) тріщало, ламалось і бухало полум’ям, немов там на життя й смерть бились розпечені дракони (М. Коцюбинський).

не своє́ю сме́ртю, зі сл. помира́ти, ги́нути і т. ін. Передчасно (від підступних дій, у бою, від нещасного випадку). Нікому не хочеться помирати не своєю смертю (З газети).

прийня́ти смерть. Загинути, померти. — Я ладна прийняти смерть у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (І. Нечуй-Левицький). прийма́ти смерть. Коли Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег, Джмелик повеселів очима: — А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав (Григорій Тютюнник).

при сме́рті. В дуже тяжкому, небезпечному для життя стані; близький до загибелі, кончини. — Чи живий він, чи ні. В сорок першому я залишив його в оточенні майже при смерті (Ю. Бедзик); Ледве вблагала (Анна), щоб дочку взяти (на жнива) замість Оксеня. Куди йому — лежить при смерті (І. Цюпа).

своє́ю сме́ртю, зі сл. поми́рати. Від хвороби, від старості. — Бог з ними, хай забирають (землю), .. аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю (І. Микитенко); — Їй-бо, цей рештант (арештант) не помре своєю смертю (М. Стельмах).

смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі кому. Хто-небудь може померти, близький до кончини, загибелі. Почалося тривожне підпільне життя .. Тричі за цей час ловили мене гестапівці й поліцаї. Тричі за цей час заглядала мені у вічі смерть (Л. Дмитерко); — Не бійся, тату! Не вперше мені на смерть іти. Десять років мені смерть щодня в очі зазирала! (А. Кащенко); Титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очі, благально протягнув: — Рятуй (М. Стельмах).

смерть занесла́ (свою́) го́стру косу́ (ру́ку) над ким—чим. Хто-небудь може померти, загинути. Часом вона зупинялась. Потім схоплювалась і бігла знову. Бігла від смерті, що вже було занесла над нею свою гостру косу (І. Цюпа); Хіба б їй (Марії) легше було, коли б смерть занесла свою руку і над його (Андрія) чолом? (Ю. Бедзик).

смерть за смерть! Відплата, помста за вбивство вбивством. У кривавій, грізній далині на лице Осьмухіна Володі вічності упали промені. Смерть за смерть!.. Катюги у тривозі, метушаться, прокляті, руді… (В. Сосюра); Девізом нескорених було: “Кров за кров! Смерть за смерть!” І земля горіла під ногами окупантів (З газети).

смерть ко́сить / скоси́ла кого. Хто-небудь помирає, гине. Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, смерть крізь нього нас косила (В. Сосюра).

смерть (стої́ть) (з косо́ю) за плечи́ма. Хто-небудь скоро помре, близький до кончини, загибелі. Дожидали Катрі — Катрі не було. Смерть вже за плечима. Старий дожидав — як дожидав! І мертвів і оживав (Марко Вовчок); — То, мамо, ви думаєте за батька, то він вам і сниться.— Сказала Любка.— Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима (І. Нечуй-Левицький); — Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели І пасіку чималу. Всього надбали. Та діточок у їх бігма, А смерть з косою за плечима. Хто ж їх старість привітає (Т. Шевченко); Коли чоловік постарів і відчув, що смерть стоїть з косою за плечима, покликав своїх хлопців (Казки Буковини). смерть трясе́ / потрясла́ косо́ю. Спасибі, зіронько! — минає Не ясний день мій; вже смеркає, Над головою вже трясе Косою смерть (Т. Шевченко); Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає: смерть потрясла косою, туманом пішла, як ладан (Ю. Яновський).

смерть узяла́ (забра́ла, прибра́ла і т. ін.) кого. Хто-небудь помер чи загинув. Умерла баба.., не буде більше баби… Смерть узяла бабусю… (Панас Мирний); Він свідомо пішов на страту… Смерть однаково прибрала б його незабаром (Л. Первомайський).

(ті́льки) по смерть посила́ти б кого, жарт. Дуже довго хто-небудь виконує певне доручення, прохання і т. ін.; непроворний, повільний, млявий хтось. Коли ось і Демчиха з оковитою…— Ой, жінко,— стріча Демко,— тебе б по смерть посилать, то б нажився чоловік (Марко Вовчок); Ті ж і Горпина з галушками у двох мисках. (Всі:) Чого так довго там барилась? Тебе б тільки по смерть посилати (М. Кропивницький).

три чи́сниці до сме́рті (до ві́ку). 1. кому Хто-небудь скоро помре через старість або невиліковну хворобу. (Гапка:) Вам вже не до моргання — три чисниці до смерті (М. Кропивницький); (Шрам:) То ще ми з бабусею й потанцюємо. (Баба:) Тьху! Три чисниці до смерті, а він ще танцювати збирається (М. Старицький); — Кожен бачив, що й справді старому кошовому три чисниці до смерті (В. Малик); Тепер він (митрополит) особливо був схожий на конаючого.— Три чисниці до віку, а за своє тримається міцно,— подумав Ярослав (П. Загребельний); // кому, чому, зі сл. лиши́лося, залиши́лося і под. Зовсім мало часу жити, існувати. Катерина, почуваючи, що їй лишилося три чисниці до смерті, вже без всякого страху відповідає на погрози панії (Від давнини..); Хотіли (бандити) вбити й матір, але хтось сказав, що їй і так залишилося три чисниці до смерті, то хай краще голосить над сином (М. Стельмах); Тоталітаризм дихав на ладан: йому залишилось три чисниці до віку (З газети). 2. чому. Що-небудь дуже старе, зруйноване. Хатчина була справді поганенька. Маленька, з трьома віконцями сліпими, зморщилась вона якось, іскорчилась — три чисниці їй до смерті (Б. Грінченко); — Але я не розумію, про яку школу ви кажете?.. Школі князя Острозького — три чисниці до смерті, а інші школи такі, що про них не варто й говорити (З. Тулуб).

як за сме́ртю, зі сл. збира́тися. Дуже довго. — Догралися,— пробурмотів Йонька і став збиратися в дорогу. Але збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг (Григорій Тютюнник).

як смерть, зі сл. бліди́й, побілі́ти і т. ін. Дуже, надзвичайно. Хима, що стояла досі німа та бліда, як смерть, почувши про п’ятизлотника, прожогом кинулась до скрині (М. Коцюбинський); Іноді він, спотикаючись на бігу, озирається, тоді видно його бліде, як смерть, обличчя (О. Гончар).