1. Словник синонімів української мови

смерть

ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Гончар); — Той козак нарочито нас сюди направив. На вірну гибель (Григорій Тютюнник); Ціла вервечка хлопців, чоловіків, жінок проводжала завзятих москалів, котрим і сам чорт не страшний здавався і котрі ішли на неминучу погибель (Панас Мирний); На хвилину щастя, на хвилину, — сумування буде до загину (П. Куліш); В образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (В. Сосюра); (Мирослава:) Прости.., що в таку страшну хвилину непокою тебе! Та саме в такий час кожна хвилина може принести погубу або порятунок (Юліан Опільський); Серед недоступних скель, ..над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні і на загладу гнобителям (І. Франко); Ненавидим ми зло, проти його стоять По всякий час душа готова; Але на згин йому не будемо вживать Ми зброї іншої, пріч слова (В. Самійленко). — Пор. 1. смерть.

СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІН уроч., КОНЧИ́НА уроч., ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛА розм., АМІ́НЬ розм., А́МБА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., РІШЕНЕ́ЦЬ рідко, СО́ДУХА (СО́ДУХИ мн.) розм., заст. рідше. Вона захворіла, ледве встає з ліжка і тільки й говорить, що про свою смерть (Є. Гуцало); Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест (В. Стус); Чому ж отут у грудях все млоїться? Смерті, кінця боїшся? (О. Гончар); Все живе не хоче йти до скону — І трава, і птиця на землі (А. Малишко); "З твоїх уст я п'ю смерть, — прорекла вона. — Добре се знаю, І кончину свою поцілунком солоним вітаю" (П. Куліш); І зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде (П. Грабовський); Як не покаєшся, — тобі буде могила, а мені кобила (казка); Туди кожну тобі ніч везуть кого-небудь з контррозвідки. Ну, а хто вже на баржу попав, тому каюк і похорон за першим розрядом (В. Собко); Чим ми жили морально? Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Яновський); Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець (Б. Олійник); Нехай тільки вловимо, буде йому содуха (Леся Українка). — Пор. заги́бель.

СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́СА розм., КІСТЛЯ́ВА фам., КИРПА́ТА фольк., КИРПА́ТА СВА́ШКА жарт., КИ́РПА фольк., КОСТОМА́ХА розм. А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: — Почекай. — Поглядає воїн скоса: — Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерть — 1. (кінець життя) кончина, сконання, (трагічна) загибель, кінець; 2. (уявна міфічна постать) костуха, безноса// жарт. кирпата свашка. Словник синонімів Полюги
  2. смерть — смерть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. смерть — остання смертна мить; смертний кінець; остання (смертна) година; смертний час (час смерті); вічний спокій (покій), поет.: вічний спочинок (відпочинок, одпочинок), уроч.; кирпата свашка, ірон. Словник фразеологічних синонімів
  4. смерть — Скін, сконання, ід. смертельний сон, смертна година <�мить, кінець, час>, фатальний <мед. летальний> кінець, ур. вічний покій; (- вирок) смертна кара; П. ЗАГИБЕЛЬ, (політична) банкрутство. Словник синонімів Караванського
  5. смерть — I безноса, визволителька, вимирання, гибель, загиб, загиба, загибель, загибелька (з нар. пісні), загин, загуба, згуба, здихання (знев. Словник синонімів Вусика
  6. смерть — -і, ж. 1》 Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Фізіологічна смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. Смерть — Символізує повну посвяту (ініціацію), завершену роботу, що досягла досконалости (закладення і будівництво Другого Храму) і завершилася (одкровення Вічної Істини у Новому, чи Другому, Храмі). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  8. смерть — СМЕРТЬ, і, ж. 1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (з наук.-попул. літ.); Смерть клітини; Фізіологічна смерть. Словник української мови у 20 томах
  9. смерть — смерть смерть||ацинтой (цинтой), гаракірі (харакірі), капуриц, криска, могила, пані ґрабіна ◊ а́нгел сме́рті → ангел ◊ ви́дима смерть смерть від нещасного випадку (утоплення, пожежі тощо)(ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. смерть — Блідий, як смерть. Дуже блідий. Смерть характеризують блідим кістяком. Буде жити аж до смерти. Жарт, коли хто нарікає на малу хворобу. Довше ніхто не годен жити. Від життя до смерти, лише один крок. Між життям а смертю дуже маленька границя. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. смерть — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  12. смерть — Розтягнутий в часі процес, який поступово охоплює всі органи і тканини, залежно від їхньої чутливості до браку кисню; у людини смерть констатують при незворотних змінах в мозковому стовбурі, що рівнозначне смерті цілого мозку. Універсальний словник-енциклопедія
  13. смерть — гі́рше (від) (лю́тої) сме́рті. 1. Нестерпний, тяжкий. (Жірондист:) Таке життя було б од смерті гірше (Леся Українка). 2. Тяжко, нестерпно. Піду, думаю, заміж! .. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. Фразеологічний словник української мови
  14. смерть — СМЕРТЬ — природний кінець існування живої істоти. Людині притаманна здатність ставати у певне відношення до своєї смертності, осмислювати її. Історично першим є епічне ставлення до С. в культурах родових суспільств, коли власна... Філософський енциклопедичний словник
  15. смерть — Смерть, сме́рти, сме́рті, сме́ртю, сме́рте! сме́рті, -те́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. смерть — СМЕРТЬ, і, ж. 1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9); Фізіологічна смерть. Смерть клітини. Словник української мови в 11 томах
  17. смерть — Смерть, -ти ж. Смерть. Не смійсь, не смійсь, вражий сину, горе тобі буде: хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Мет. 107. Смерть мене постигає саму. МВ. 1. 57. ум. смертонька. А за мною молодою ходе смертонька з косою. Грин. ІІІ. 142. Словник української мови Грінченка