1. Словник синонімів Вусика

смерть

I

безноса, визволителька, вимирання, гибель, загиб, загиба, загибель, загибелька (з нар. пісні), загин, загуба, згуба, здихання (знев.), капець (переносно), капут, каюк, кінець, кістлява, кончина, косата, костомаха, кришка, мор, моровиця, небуття, невороття, опряга ("Нехай на неї опряга прийде!"), пагуба, падіж (про худобу), погибель, погуба, помер (у виразі: на помер душі), помір, помірання, помірок, поморщина, потойбіччя, пропад, пропасть, розлучниця, смерть-загин (до смерті-загину), скін, скон, сконання, смертонька, страта, тлінь, умирачка, щезання

Фразеологічні синоніми: безглузда смерть; видима смерть; вірна смерть; вічний спокій; вічний спочинок; господня сурма; громадянська смерть; дурна смерть; кирпата свашка; кістлява з косою; легка смерть; миттєва смерть; морана з косою; нагальна смерть; нагла смерть; насильна смерть; неминуча смерть; непогребна смерть; не своя смерть; останній подих; остання мить; передчасна смерть; політична смерть; поступове вимирання; розлука з душею; смертна година; смерний час; смерть з косою; та, що з косовиці; та, що з косою; та, що чигає на всіх; холодна тлінь; чорна смерть (чума); швидка смерть ; щаслива смерть

Про самогубство: вчинити самогубство; заподіяти собі смерть; зняти на себе руки; накинути собі зашморг на шию; накинути собі петлю на шию; накласти руки на себе; погубити душу; погубити душу і тіло; подіяти з собою; позбавити себе життя; покінчити життя; покінчити з собою; полізти живим у могилу; полізти живцем у яму; пустити собі кулю в голову; пустити собі кулю в лоб (в лоба); пустити собі кулю в скроню; рішитися життя; сонце собі вкоротити

Приповідки: Раз козі смерть. Пропав ні за цапову душу

II

див. кінець

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерть — 1. (кінець життя) кончина, сконання, (трагічна) загибель, кінець; 2. (уявна міфічна постать) костуха, безноса// жарт. кирпата свашка. Словник синонімів Полюги
  2. смерть — смерть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. смерть — остання смертна мить; смертний кінець; остання (смертна) година; смертний час (час смерті); вічний спокій (покій), поет.: вічний спочинок (відпочинок, одпочинок), уроч.; кирпата свашка, ірон. Словник фразеологічних синонімів
  4. смерть — Скін, сконання, ід. смертельний сон, смертна година <�мить, кінець, час>, фатальний <мед. летальний> кінець, ур. вічний покій; (- вирок) смертна кара; П. ЗАГИБЕЛЬ, (політична) банкрутство. Словник синонімів Караванського
  5. смерть — -і, ж. 1》 Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Фізіологічна смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Смерть — Символізує повну посвяту (ініціацію), завершену роботу, що досягла досконалости (закладення і будівництво Другого Храму) і завершилася (одкровення Вічної Істини у Новому, чи Другому, Храмі). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. смерть — СМЕРТЬ, і, ж. 1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (з наук.-попул. літ.); Смерть клітини; Фізіологічна смерть. Словник української мови у 20 томах
  8. смерть — смерть смерть||ацинтой (цинтой), гаракірі (харакірі), капуриц, криска, могила, пані ґрабіна ◊ а́нгел сме́рті → ангел ◊ ви́дима смерть смерть від нещасного випадку (утоплення, пожежі тощо)(ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. смерть — Блідий, як смерть. Дуже блідий. Смерть характеризують блідим кістяком. Буде жити аж до смерти. Жарт, коли хто нарікає на малу хворобу. Довше ніхто не годен жити. Від життя до смерти, лише один крок. Між життям а смертю дуже маленька границя. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. смерть — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  11. смерть — Розтягнутий в часі процес, який поступово охоплює всі органи і тканини, залежно від їхньої чутливості до браку кисню; у людини смерть констатують при незворотних змінах в мозковому стовбурі, що рівнозначне смерті цілого мозку. Універсальний словник-енциклопедія
  12. смерть — гі́рше (від) (лю́тої) сме́рті. 1. Нестерпний, тяжкий. (Жірондист:) Таке життя було б од смерті гірше (Леся Українка). 2. Тяжко, нестерпно. Піду, думаю, заміж! .. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. Фразеологічний словник української мови
  13. смерть — СМЕРТЬ — природний кінець існування живої істоти. Людині притаманна здатність ставати у певне відношення до своєї смертності, осмислювати її. Історично першим є епічне ставлення до С. в культурах родових суспільств, коли власна... Філософський енциклопедичний словник
  14. смерть — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
  15. смерть — Смерть, сме́рти, сме́рті, сме́ртю, сме́рте! сме́рті, -те́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. смерть — СМЕРТЬ, і, ж. 1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9); Фізіологічна смерть. Смерть клітини. Словник української мови в 11 томах
  17. смерть — Смерть, -ти ж. Смерть. Не смійсь, не смійсь, вражий сину, горе тобі буде: хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Мет. 107. Смерть мене постигає саму. МВ. 1. 57. ум. смертонька. А за мною молодою ходе смертонька з косою. Грин. ІІІ. 142. Словник української мови Грінченка