смерть

СМЕРТЬ, і, ж.

1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині.

Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (з наук.-попул. літ.);

Смерть клітини;

Фізіологічна смерть.

2. Припинення існування людини, тварини.

Тяжко нездужала бідна Олександра; лежала сама, і води нікому подать; лежала й смерті дожидала (Марко Вовчок);

Смерть його, як і життя, нелюдська була (Панас Мирний);

Куди подітись? Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (М. Коцюбинський);

Не злічити, скільки їх тут полягло. Ті, що підіймались їм на зміну, бачили їхню смерть, але це їх не страшило (О. Гончар);

– Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті, – пропала (І. Нечуй-Левицький);

Раптова смерть;

* У порівн. [Кассандра:] Ненависний мені той шлюб, мов смерть, я ж так його боюсь (Леся Українка);

– Востаннє почули [богунці] свого начдива: – Ненавидьте рабство, як смерть, любіть революцію, як життя (О. Довженко);

Та смерть, неправда та стара, Що тихомудро жерла нас віками (М. Вінграновський);

// Те саме, що Сме́ртна ка́ра (див. ка́ра).

[Молодший римлянин:] Скоріше б вирок той! Чого марудять? [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм буде? [Молодий римлянин:] Ну, звісно, смерть. [Клієнт:] Яка? [Молодий римлянин:] Яку присудять (Леся Українка);

Засуджений на смерть;

// кому. Уживається як заклик до знищення або помсти, відплати.

[Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? Хто любить імператора – кричи: бунтівникові смерть! (Леся Українка);

Орлюк гукнув у пітьму всіма силами своєї душі – всім гнівом, образою, горем: – Смерть фашистським окупантам! (О. Довженко);

– Що будемо з ними [поліцаями] робити, люди? – Судить! Хай кладуть своє життя за наше горе! – Повбивать їх! – Жили з нас викручували. Смерть їм! (Григорій Тютюнник);

// Персоніфікація кончини – людський скелет, звичайно з косою.

“Забула десь і тая смерть про мене” – .. Коли глядить – Страшенна смерть близесенько стоїть... Дідок оторопів, – і рученьки помліли (Л. Глібов);

Думки її нічого веселого їй не віщували. Таки треба дожидатися смерті з косою. Життя її закінчене (Л. Мартович);

Ніч. Плач. Смерть шумить косою! (П. Тичина);

* У порівн. З фаетона виліз у чорній коштовній рясі немолодий і кістлявий, мов смерть, служитель церкви (М. Стельмах).

3. Загибель, припинення існування чого-небудь.

[Кассандра (волає, зібравши всю силу) :] Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!!! (Леся Українка);

В світлиці теплим воском плачуть свічі, немов оплакують смерть найкращих рядків щоденника (М. Стельмах);

// Занепад чого-небудь.

Обов'язок керівників самодіяльності та інших культурних працівників на місцях – якомога сприяти розквіту цих талантів, як огню боячись їх нівеляції, їх підведення під загальноприйнятий взірець і т. ін.! Нівеляція – смерть мистецтва (М. Рильський).

4. розм. Щось дуже погане, неприємне, небажане.

[Острожин:] Щасливий випадок! А то рискував зостатись тут зовсім без товариства, а для нас, людей столичних, се просто смерть (Леся Українка).

(1) Бі́ла смерть – наркотики.

Наркотики: цілком відповідають іншій назві, даній їй у цьому світі: біла смерть (з наук. літ.);

(2) Ви́ди́ма (ві́рна, рідко видю́ща, видю́ча) смерть – неминуча, очевидна, передбачена загибель, смерть.

А дуже Вовкові не хочеться умерти (Бо ще він не нажився, бач!), А гірше од людей – од видимої смерти... (Л. Глібов);

[Долон:] Ні, скажу по правді, не міг би я послухати тебе, хоч би ти смерть видиму віщувала (Леся Українка);

Розставляти міни – вірна смерть для матроса. Матрос це знає, і матрос зневажливо свище (Ю. Яновський);

[Катря:] Не гнівайся, мій лебедику, страшна видюща смерть, ох яка страшна! (М. Кропивницький);

Видючой [видючої] смерті він боявся, Енея у ногах валявся, Просив живцем в неволю взять (І. Котляревський);

Погнали його на вірну смерть, скласти свою .. голову (І. Цюпа);

(3) Голо́дна смерть – смерть від голоду.

Що, коли справді одберуть від неї її землю? .. На ту землю вся її надія, там – її добро, її життя; без землі – голодна смерть! (Панас Мирний);

– Так отсе так, руки поскладавши та ями покопавши, так і дожидати голодної смерті? – казала громада (Г. Квітка-Основ'яненко);

Заги́нути (полягти́) сме́ртю хоро́брих див. загиба́ти;

Заподі́яти / заподі́ювати собі́ смерть див. заподі́ювати;

Зблі́днути (побілі́ти, поблі́днути) як полотно́ (кре́йда, смерть, стіна́ і т. ін.) див. зблі́днути;

(4) Легка́ смерть – раптова смерть без мук.

– Як сизий голуб, відлетіло життя, – горбатою тінню нахилилась над матір'ю літня, висушена сонцем і наймами жінка. – Легка смерть. За роботою, – позаздрив хтось із заробітчан (М. Стельмах);

(5) Наси́льна смерть – смерть, заподіяна ким-, чим-небудь; не природна смерть.

Вже змалку ненавидів я насильну смерть, не любив зброї, ані війська (Мирослав Ірчан);

На смерть посила́ти / посла́ти див. посила́ти;

(6) Передча́сна смерть – надто рання смерть.

С. Тудор вступив до львівської гімназії. Але незабаром, після передчасної смерті батька, родина .. опинилася в скрутному становищі (з навч. літ.);

Переля́каний на смерть (до сме́рті) див. переля́каний;

Переляка́ти на смерть (до сме́рті) див. переляка́ти;

Переляка́тися на смерть (до сме́рті) див. переля́куватися;

Пита́ння життя́ й сме́рті див. пита́ння;

Пока́раний на смерть див. пока́раний;

Покара́ти на смерть див. покара́ти;

(7) Політи́чна смерть – неможливість для кого-небудь продовжувати політичну діяльність через своє ідейне й політичне банкрутство;

(8) Приро́дна смерть – смерть, зумовлена, спричинена законами природи (старінням організму і т. ін.); своя смерть.

Смерть буває фізіологічною, або природною (внаслідок старіння), і патологічною, або передчасною (спричинюється хворобами чи ушкодженням життєво важливих органів) (з наук. літ.);

Скалі́чити на смерть див. скалі́чити;

Ска́раний на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Ска́раний сме́ртю> див. ска́раний;

Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Скара́ти сме́ртю> див. скара́ти;

(9) Трагі́чна смерть – смерть, що настала в результаті нещасного випадку.

Яків Гарасимович [Кухаренко] багато збирався писати й певно лишив би чимало цікавих праць, коли б нагла й трагічна смерть не забрала в нас ще одного вірного сина України (М. Коцюбинський);

(10) Холо́дна смерть – смерть від холоду;

(11) Чо́рна смерть, заст. – чума.

Від чуми колись гинуло багато людей. В народі називають її чорною смертю (з наук.-попул. літ.).

△ (12) Біологі́чна смерть – необоротне припинення біологічних процесів у клітинах і тканинах і розпад білкових структур;

(13) Кліні́чна смерть – короткий період після припинення дихання і серцевої діяльності, поки ще зберігається життєздатність тканин.

Три основні ранні ознаки клінічної смерті – це припинення або порушення дихання, відсутність пульсу і розширення зіниць (з наук. літ.);

Завдяки охолодженню організму – гіпотермії – лікарям вже вдалося вивести багатьох людей із стану клінічної смерті (з наук.-попул. літ.).

◇ Бог (Госпо́дь) смерть дає́ (посила́є) див. Бог;

Гі́рше [від] [лю́тої] сме́рті див. гі́рше;

Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;

(14) До сме́рті:

а) до кінця життя.

Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (прислів'я);

б) (з дієсл.) дуже, надзвичайно.

Угорці не на жарт переполошились. Вони й раніше були вже до смерті залякані пропагандою (О. Гончар);

Артемові Степановичу мимоволі згадалися часи, коли його, корінного киянина, до смерті зацікавив міський транспорт – так звані конки (Ю. Збанацький);

(15) Забу́ла смерть про кого – хто-небудь дуже довго живе, не вмирає.

– Забула десь і тая смерть про мене. – Зітхнувши тяжко, він [дідок] озвавсь (Л. Глібов);

А як баба відкашлялася, до все говорила до них: “Де, де, дітоньки, моя смерть забула за мене” (В. Стефаник);

Зустріча́тися / зустрі́тися зі сме́ртю [віч-на́-віч] див. зустріча́тися;

Іти́ / піти́ назу́стріч сме́рті див. іти́;

Іти́ / піти́ на сме́рть див. іти́;

Ко́ло сме́рті ходи́ти див. ходи́ти;

Крізь вого́нь і [крізь] смерть див. вого́нь;

Кров і смерть! див. кров;

Лежа́ти при́ сме́рті див. лежа́ти;

Нагада́ти козі́ смерть див. нага́дувати;

Не забу́ти дові́ку (пові́к, до моги́ли, до сме́рті і т. ін.) див. забува́ти;

Не на життя́, а на смерть <�На життя́ і [на] смерть> див. життя́;

Нести́ (сі́яти) смерть див. нести́;

Перемага́ти / перемогти́ смерть див. перемага́ти;

Під стра́хом [сме́ртної] ка́ри (сме́рті, покара́ння і т. ін.) див. страх¹;

Пожи́ти сме́рті див. пожива́ти²;

Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю див. помира́ти;

Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю див. помира́ти;

Прийня́ти смерть див. прийма́ти;

Прихо́дить (прихо́дила) / прийшла́ (при́йде) смерть див. прихо́дити;

Проси́ти (проха́ти) [у Бо́га] сме́рті див. проси́ти;

Стоя́ти (би́тися) на смерть див. стоя́ти;

[Ті́льки] по смерть [до́бре] посила́ти див. посила́ти;

Три чи́сниці до сме́рті (до ві́ку) див. чи́сниця;

Час сме́рті див. час;

Шука́ти сме́рті див. шука́ти;

(16) Як (мов, ні́би і т. ін.) за сме́ртю, зі сл. збиратися – дуже довго.

Збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках (Григорій Тютюнник);

(17) Мов з косо́ю пройшла́ смерть – багато померло, загинуло.

І того вже немає, і іншого. Цього на фронті, а того німці, коли в село вступали, застрілили. Мов з косою пройшла смерть по селу (Ю. Збанацький);

(18) На́гла смерть – раптова, несподівана смерть.

Нагла смерть Лебеденка зробила на Миколу тяжке враження (В. Гжицький);

Несподівана й нагла смерть звалила його батька, мов блискавиця, додому, і він вже більше не піднявся (О. Кобилянська);

(19) На життя́ і смерть (д) див. життя́;

(20) На (у) смерть:

а) так, що наступила кончина, загибель.

– Акушерку Рашкевич, кажуть, на смерть забили. Поліції нема, щезла (М. Коцюбинський);

Лейтенанта Чорноволенка накрило міною. На смерть... (В. Козаченко);

– Забив. У смерть забив. Он гляньте! – і вона вказала на золотогривого півня, що лежав коло печі (Панас Мирний);

Постріл! І... нема Василя. Упав він просто з танцю на дорогу – в смерть (О. Довженко);

б) дуже, надто.

– Прошу не казати про цю пригоду моєму зятеві... Лихий у чоловіка язик, засміє на смерть... (М. Чабанівський);

Остапійчиних дітей на смерть перелякав [Чіпка]... Біжить, кажуть, як скажена собака, через город... (Панас Мирний);

Степка за ним у смерть побивається... – І я чула, кумо... (М. Зарудний);

(21) Не своє́ю сме́ртю, зі сл. помира́ти, ги́нути і т. ін. – передчасно (від підступних дій, у бою, від нещасного випадку).

Нікому не хочеться помирати не своєю смертю (з газ.);

(22) Прийма́ти смерть (д) див. прийма́ти;

(23) При́ смерті – в дуже тяжкому, небезпечному для життя стані; близький до загибелі, кончини.

– Чи живий він, чи ні. В сорок першому я залишив його в оточенні майже при смерті (Ю. Бедзик);

Ледве вблагала [Анна], щоб дочку взяти [на жнива] замість Оксеня. Куди йому – лежить при смерті (І. Цюпа);

(24) Своє́ю сме́ртю, зі сл. помира́ти. – від хвороби, від старості.

– Бог з ними, хай забирають [землю], .. аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю (І. Микитенко);

– Їй-бо, цей рештант [арештант] не помре своєю смертю (М. Стельмах);

(25) Смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі кому – хто-небудь може померти, близький до кончини, загибелі.

Почалося тривожне підпільне життя .. Тричі за цей час ловили мене гестапівці й поліцаї. Тричі за цей час заглядала мені у вічі смерть (Л. Дмитерко);

– Не бійся, тату! Не вперше мені на смерть іти. Десять років мені смерть щодня в очі зазирала! (А. Кащенко);

Титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очі, благально протягнув: – Рятуй (М. Стельмах);

(26) Смерть занесла́ [свою́] го́стру косу́ (ру́ку) над ким – чим – хто-небудь може померти, загинути.

Хіба б їй [Марії] легше було, коли б смерть занесла свою руку і над його [Андрія] чолом? (Ю. Бедзик);

(27) Смерть за смерть! – відплата, помста за вбивство вбивством.

У кривавій, грізній далині на лице Осьмухіна Володі вічності упали промені. Смерть за смерть!.. Катюги у тривозі, метушаться, прокляті, руді... (В. Сосюра);

Девізом нескорених було: “Кров за кров! Смерть за смерть!” І земля горіла під ногами окупантів (з газ.);

(28) Смерть ко́сить / скоси́ла кого – хто-небудь помирає, гине.

Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, смерть крізь нього нас косила (В. Сосюра);

(29) Смерть найти́ (знайти́) – загинути, померти.

Наш Евріал остервенився, Забув, що на часок зайшов; В намет к Мезапу був пустився, Там може б смерть собі найшов (І. Котляревський);

(30) Смерть [з косо́ю] за плечи́ма <�Смерть трясе́ / потрясла́ косо́ю> – хто-небудь скоро помре, близький до кончини, загибелі.

Спасибі, зіронько! – минає Неясний день мій; вже смеркає, Над головою вже трясе Косою смерть (Т. Шевченко);

Дожидали Катрі – Катрі не було. Смерть вже за плечима. Старий дожидав – як дожидав! І мертвів і оживав (Марко Вовчок);

– То, мамо, ви думаєте за батька, то він вам і сниться. – Сказала Любка. – Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима (І. Нечуй-Левицький);

– Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели І пасіку чималу. Всього надбали. Та діточок у їх бігма, А смерть з косою за плечима. Хто ж їх старість привітає (Т. Шевченко);

Коли чоловік постарів і відчув, що смерть стоїть з косою за плечима, покликав своїх хлопців (з казки);

Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає: смерть потрясла косою, туманом пішла, як ладан (Ю. Яновський);

(31) Смерть узяла́ (забра́ла, прибра́ла) кого – хто-небудь помер чи загинув.

Умерла баба.., не буде більше баби... Смерть узяла бабусю... (Панас Мирний);

Він свідомо пішов на страту... Смерть однаково прибрала б його незабаром (Л. Первомайський);

(32) Соба́ча смерть – ганебна смерть.

Пропав [Брюховецький] під киями собачою смертю (П. Куліш);

(33) Щоб тебе́ на́гла смерть приби́ла – уживається як побажання смерті кому-небудь.

– Щоб тебе, Сафроне, нагла смерть на дорозі прибила! – Докія мовчки лає свого лютого ворога, поринає в згадки... (М. Стельмах);

(34) Як за сме́ртю, зі сл. збира́тися. – дуже довго.

– Догралися, – пробурмотів Йонька і став збиратися в дорогу. Але збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг (Григорій Тютюнник);

(35) Як (мов, ніби і т. ін.) смерть, зі сл. бліди́й, побілі́ти і т. ін. – дуже, надзвичайно.

Денис біга коло нього, руки лама, блідий, як смерть (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хима, що стояла досі німа та бліда, як смерть, почувши про п'ятизлотника, прожогом кинулась до скрині (М. Коцюбинський);

– Тату! – оступіться, прошу вас, – сказав Карпо, блідий, неначе смерть (І. Нечуй-Левицький);

Іноді він, спотикаючись на бігу, озирається, тоді видно його бліде, як смерть, обличчя (О. Гончар);

– Він, він, – крикнула Уляна і як смерть поблідла... (Панас Мирний).