1. Філософський енциклопедичний словник

смерть

СМЕРТЬ — природний кінець існування живої істоти. Людині притаманна здатність ставати у певне відношення до своєї смертності, осмислювати її. Історично першим є епічне ставлення до С. в культурах родових суспільств, коли власна С. людини ототожнювалася із С. предка (культ предків), а саме життя сприймалося як приготування до посмертного існування (культ померлих у Єгипті). З посиленням відчуття особистісного буття постає трагічне ставлення до С. (буддизм в Індії, даосизм у Китаї, зороастризм в Ірані, давньоєвр. релігія, деякі релігії й філософські течії в стародавній Греції). Філософський зміст проблеми С. сконцентровано в питаннях про смисл С. як завершального моменту людського життя і значення страху С. Важливість проблеми С. у філософії визначається парадигмою осмислення особистісного буття. Тому дана проблема не є центральною у філософських концепціях надособистісного чи безособового ґатунку (натурфілософія, пантеїзм, просвітницький раціоналізм, ідеалістична філософія Фіхте й Гегеля, позитивізм, матеріалізм, включаючи марксистський, концепції "волі" і "вічного повернення" у Шопенгауера, Ніцше, Гартмана, Шпенглера та ін.). Античній філософії притаманне загалом раціоналістичне осмислення С.: С. або не стосується людського існування (стоїки, Епікур), або осмислюється як звільнення безсмертної душі від обмеженого тілесного існування (Піфагор, Сократ, Платон, неоплатонізм) О. собистісний принцип лежить в основі християнського одкровення, за яким жертвою Ісуса Христа людині дано можливість подолання С. й успадкування вічного життя. Страх С. (і посмертної долі людини) уособлює образ Страшного Суду. Власне в контексті юдейсько-християнської традиції постає й розуміння С. як таїни возз'єднання іманентного і трансцендентного, людського і божественного у творчості Лютера, Канта, К'єркегора, а в XX ст. у філософії релігійного екзистенціалізму (Бердяєв, Бубер, Марсель, Шестов, Ясперс), "діалектичній теології" Варта, Бультмана, Тилліха. Значення страху С. й усвідомлення С. як умови автентичності людського буття є принциповою проблемою і для атеїстичного екзистенціалізму (абсурдність буття, за Камю; С. як фактичність людського буття через вибір, за Сартром; буття до С. як екзистенціал у фундаментальній онтології Гайдеггера). Проблема С. посідає одне з чільних місць у сучасній філософії людини; прикладний аспект є предметом міждисциплінарних досліджень етики, правознавства, медицини та ін.

Є. Мулярчук

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерть — 1. (кінець життя) кончина, сконання, (трагічна) загибель, кінець; 2. (уявна міфічна постать) костуха, безноса// жарт. кирпата свашка. Словник синонімів Полюги
  2. смерть — смерть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. смерть — остання смертна мить; смертний кінець; остання (смертна) година; смертний час (час смерті); вічний спокій (покій), поет.: вічний спочинок (відпочинок, одпочинок), уроч.; кирпата свашка, ірон. Словник фразеологічних синонімів
  4. смерть — Скін, сконання, ід. смертельний сон, смертна година <�мить, кінець, час>, фатальний <мед. летальний> кінець, ур. вічний покій; (- вирок) смертна кара; П. ЗАГИБЕЛЬ, (політична) банкрутство. Словник синонімів Караванського
  5. смерть — I безноса, визволителька, вимирання, гибель, загиб, загиба, загибель, загибелька (з нар. пісні), загин, загуба, згуба, здихання (знев. Словник синонімів Вусика
  6. смерть — -і, ж. 1》 Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Фізіологічна смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. Смерть — Символізує повну посвяту (ініціацію), завершену роботу, що досягла досконалости (закладення і будівництво Другого Храму) і завершилася (одкровення Вічної Істини у Новому, чи Другому, Храмі). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  8. смерть — СМЕРТЬ, і, ж. 1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (з наук.-попул. літ.); Смерть клітини; Фізіологічна смерть. Словник української мови у 20 томах
  9. смерть — смерть смерть||ацинтой (цинтой), гаракірі (харакірі), капуриц, криска, могила, пані ґрабіна ◊ а́нгел сме́рті → ангел ◊ ви́дима смерть смерть від нещасного випадку (утоплення, пожежі тощо)(ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. смерть — Блідий, як смерть. Дуже блідий. Смерть характеризують блідим кістяком. Буде жити аж до смерти. Жарт, коли хто нарікає на малу хворобу. Довше ніхто не годен жити. Від життя до смерти, лише один крок. Між життям а смертю дуже маленька границя. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. смерть — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  12. смерть — Розтягнутий в часі процес, який поступово охоплює всі органи і тканини, залежно від їхньої чутливості до браку кисню; у людини смерть констатують при незворотних змінах в мозковому стовбурі, що рівнозначне смерті цілого мозку. Універсальний словник-енциклопедія
  13. смерть — гі́рше (від) (лю́тої) сме́рті. 1. Нестерпний, тяжкий. (Жірондист:) Таке життя було б од смерті гірше (Леся Українка). 2. Тяжко, нестерпно. Піду, думаю, заміж! .. Станемо якось бути на світі — хоч не жити, дак бути. Фразеологічний словник української мови
  14. смерть — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
  15. смерть — Смерть, сме́рти, сме́рті, сме́ртю, сме́рте! сме́рті, -те́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. смерть — СМЕРТЬ, і, ж. 1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука.., 8, 1968, 9); Фізіологічна смерть. Смерть клітини. Словник української мови в 11 томах
  17. смерть — Смерть, -ти ж. Смерть. Не смійсь, не смійсь, вражий сину, горе тобі буде: хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Мет. 107. Смерть мене постигає саму. МВ. 1. 57. ум. смертонька. А за мною молодою ходе смертонька з косою. Грин. ІІІ. 142. Словник української мови Грінченка