1. Словник української мови у 20 томах

смерч

СМЕРЧ, у, ч.

Атмосферний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін.

Вітер смерчі білі, страшні Із води зриває (Леся Українка);

Смерчі й урагани досить часто піднімають у повітря масу води і разом з нею раків, косяки оселедців, які й викидають де-небудь далеко на континенті (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Катастрофа походу Вишневецького блискавично наближалася, як смерч (Іван Ле);

// чого або яким. Стовп чогось, який піднімає рух повітря великої сили.

Водяні смерчі;

Піщані смерчі;

Артилерійський смерч;

* У порівн. В повітрі тонко засвистіло. Могутній стовп вогню смерчем здійнявся в небо (Є. Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерч — смерч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. смерч — у. шуря-буря, а. торнадо, тайфун; п! ВИХОР. Словник синонімів Караванського
  3. смерч — див. вихор; вітер Словник синонімів Вусика
  4. смерч — -у, ч. Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін. || Те, що нагадує такий вихор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смерч — див. ураган, буря, пурга, тайфун, метіль Словник чужослів Павло Штепа
  6. смерч — Смерч, -чу; сме́рчі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. смерч — СМЕРЧ, у, ч. Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін. Вітер смерчі білі, страшні Із води зриває (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах