смерч
СМЕРЧ, у, ч. Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін.
Вітер смерчі білі, страшні Із води зриває (Л. Укр., IV, 1954, 96);
Смерчі й урагани досить часто піднімають у повітря масу води і разом з нею раків, косяки оселедців, які й викидають де-небудь далеко на континенті (Наука.., 8, 1956, 35);
*У порівн. Катастрофа походу Вишневецького блискавично наближалася, як смерч (Ле, Наливайко, 1957, 99);
// Те, що нагадує такий вихор.
Освітлені вибухами, водяні смерчі від мін та снарядів розтинали пітьму (Довж., І, 1958, 317);
Артилерійський смерч налетів на ворожі позиції, і стали вони раптом темними і непроглядними (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 220);
*У порівн. В повітрі тонко засвистіло. Могутній стовп вогню смерчем здійнявся в небо (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 8).
Значення в інших словниках
- смерч — смерч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- смерч — у. шуря-буря, а. торнадо, тайфун; п! ВИХОР. Словник синонімів Караванського
- смерч — див. вихор; вітер Словник синонімів Вусика
- смерч — -у, ч. Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін. || Те, що нагадує такий вихор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смерч — див. ураган, буря, пурга, тайфун, метіль Словник чужослів Павло Штепа
- смерч — СМЕРЧ, у, ч. Атмосферний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- смерч — Смерч, -чу; сме́рчі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)