сметана
СМЕТА́НА, и, ж. Верхній жирний шар кислого незбираного молока; сквашені вершки.
Яке [молоко] вже поставлене на сметану, а яке ще стояло під лавкою (Кв.-Осн., II, 1956, 189);
На столі стояла здорова миска вареників в маслі, тарілка з сметаною, молочна каша (Н.-Лев., II, 1956, 54);
Лукерка внесла шматок хліба і бляшаний кухоль сметани, подала Тимкові (Тют., Вир, 1964, 38);
Ми їли запечену в сметані картоплю (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 73);
*У порівн. Засміявся [візник] — зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана (Вовчок, І, 1955, 118).
◊ Як варе́ник у смета́ні див. варе́ник.
Словник української мови (СУМ-11)