сметана
СМЕТА́НА, и, ж.
Верхній густий і жирний шар кислого незбираного молока; сквашені вершки.
Яке [молоко] вже поставлене на сметану, а яке ще стояло під лавкою (Г. Квітка-Основ'яненко);
На столі стояла здорова миска вареників в маслі, тарілка з сметаною, молочна каша (І. Нечуй-Левицький);
Лукерка внесла шматок хліба і бляшаний кухоль сметани, подала Тимкові (Григорій Тютюнник);
Борщ із сметаною;
* У порівн. Засміявся [візник] – зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)