смутитися
СМУТИ́ТИСЯ, смучу́ся, сму́тишся, недок. Відчувати смуток (у 1 знач.); ставати смутним; сумувати.
Як ти смутишся, вороги тішаться (Укр.. присл.., 1955, 70);
Ми сіли поруч, смутні та мовчазні, Одно на одного дивились і смутились (Л. Укр., IV, 1954, 118);
Це була їхня [діда та баби] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Ю. Янов., І, 1954, 110);
— Діду, не смутіться так. От прийде Червона Армія і повикидає з заводу тих, що вас викинули (Турч., Зорі.., 1950, 133);
// Наповнюватися смутком (про серце, душу).
На порожній шлунок і душа смутиться (Укр.. присл.., 1963, 57);
У дні весняні, дні осінні Ти, серце бідне, не смутись (Мал., Звенигора, 1959, 280).
Словник української мови (СУМ-11)