смутитися
СМУТИ́ТИСЯ, смучу́ся, сму́тишся, недок.
Відчувати смуток (у 1 знач.); ставати смутним; сумувати.
Як ти смутишся, вороги тішаться (прислів'я);
Ми сіли поруч, смутні та мовчазні, Одно на одного дивились і смутились (Леся Українка);
Це була їхня [діда та баби] звичка: коли одне смутилося, друге обов'язково мусило розважати (Ю. Яновський);
// Наповнюватися смутком (про серце, душу).
На порожній шлунок і душа смутиться (прислів'я);
У дні весняні, дні осінні Ти, серце бідне, не смутись (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)