смутковий

СМУТКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до сму́ток.

Підходила [Леся] до фортепіано, торкала одноруч холодні клавіші – обзивались вони смутковими жалями (М. Олійник);

Смуткові дороги життя;

* Образно. Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край (Леся Українка).

2. рідко. Траурний, жалобний.

Софія сиділа на канапці в чорній жалобній сукні. Вираз її обличчя не зовсім відповідав смутковому убранню (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. смутковий — смутко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. смутковий — -а, -е. 1》 Прикм. до смуток. 2》 рідко. Траурний, жалобний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. смутковий — СМУТКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до сму́ток. Підходила [Леся] до фортепіано, торкала одноруч холодні клавіші — обзивались вони смутковими жалями (М. Ол., Леся, 1960, 112); Дороги життя вибирає людина.  Словник української мови в 11 томах