смутитися
СМУТИ́ТИСЯ, смучу́ся, сму́тишся, недок. Відчувати смуток (у 1 знач.); ставати смутним; сумувати.
Як ти смутишся, вороги тішаться (Укр.. присл.., 1955, 70);
Ми сіли поруч, смутні та мовчазні, Одно на одного дивились і смутились (Л. Укр., IV, 1954, 118);
Це була їхня [діда та баби] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Ю. Янов., І, 1954, 110);
— Діду, не смутіться так. От прийде Червона Армія і повикидає з заводу тих, що вас викинули (Турч., Зорі.., 1950, 133);
// Наповнюватися смутком (про серце, душу).
На порожній шлунок і душа смутиться (Укр.. присл.., 1963, 57);
У дні весняні, дні осінні Ти, серце бідне, не смутись (Мал., Звенигора, 1959, 280).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смутитися — смути́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- смутитися — див. журитися Словник синонімів Вусика
- смутитися — смучуся, смутишся, недок. Відчувати смуток (у 1 знач.); ставати смутним; сумувати. || Наповнюватися смутком (про серце, душу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- смутитися — СМУТИ́ТИСЯ, смучу́ся, сму́тишся, недок. Відчувати смуток (у 1 знач.); ставати смутним; сумувати. Як ти смутишся, вороги тішаться (прислів'я); Ми сіли поруч, смутні та мовчазні, Одно на одного дивились і смутились (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- смутитися — Смуток висмоктує сили життя. Смуток відбирає радість життя. Як ти смутишся — вороги тішаться. Вороги радіють з твоєї біди. Приповідки або українсько-народня філософія
- смутитися — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- смутитися — Смути́тися, -чу́ся, -тишся гл. Печалиться. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. Ном. № 5851. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Словник української мови Грінченка