смутковий

СМУТКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до сму́ток.

Підходила [Леся] до фортепіано, торкала одноруч холодні клавіші — обзивались вони смутковими жалями (М. Ол., Леся, 1960, 112);

Дороги життя вибирає людина. Вони бувають короткі й безмірно довгі, радісні і смуткові (Літ. Укр., 14.VI 1968, 1);

*Образно. Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край (Л. Укр., І, 1951, 138).

2. рідко. Траурний, жалобний.

Софія сиділа на канапці в чорній жалобній сукні. Вираз її обличчя не зовсім відповідав смутковому убранню (Л. Укр., III, 1952, 514).