смутненький
СМУТНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до смутни́й.
Ой, їдь, мій милий, та й не спізнися. Вже твоя вечеря пилом припала, Вже твоя мила смутненька стала (Нар. лірика, 1956, 366);
Тиха була дівчина, така вже тиха, що наче вона чогось смутненька (Вовчок, І, 1955, 185).
Словник української мови (СУМ-11)