смільний
СМІ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що смоляни́й.
Хлопчаки запалили смільну лучину у виплетеній з дроту сітці (Стельмах, І, 1962, 434);
Горнець котлові доганяє, а обоє смільні (Номис, 1864, № 8006);
Хвилястий чорний чуб спадає на високий прямий лоб. З-під смільних брів усміхаються веселі очі (Стельмах, II, 1962, 388).
Словник української мови (СУМ-11)