сміховинка
СМІХОВИ́НКА, и, ж., розм. Коротка, смішна, цікава розповідь.
Сам Антонас розказував сміховинки, реготався з усіма, підспівував (Ірчан, II, 1958, 297);
Мені пригадується сміховинка про діда і хлопців, які підсадили його на коня… (Літ. Укр., 22.I 1963, 3);
// Вигадка, вимисел.
Найвеселіший народ конярі .. І хто найбільше співаночок знає — вони. Ще не видно стада, а вже чути вигалайкування [голосні розмови] — то знай, що коні женуть. Та все з жартом, із сміховинкою (Хотк., Довбуш, 1965, 88).
Словник української мови (СУМ-11)