сміховисько
СМІХО́ВИСЬКО, а, с.
1. Те саме, що сміхо́вище.
Чудовисько, сміховисько.. [мене] осмішило (Коломийки, 1969, 106);
[Настя:] Сміховисько!..Сестра у третіх за чиновником!.. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці..! (Кроп., II, 1958, 61).
2. Глум, наруга, посміх.
— Не сівба — сміховисько.. Пляма на пляму лізе… — Не моя вина, тут Фокій бродив…— усміхається Роман (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 164).
На сміхо́висько [лю́дям] — те саме, що На по́сміх [лю́дям] ( див. по́сміх).
Батькове сімейне життя звелось на якесь сміховисько (Збірник про Кроп., 1955, 15).
Словник української мови (СУМ-11)