собакар

СОБАКА́Р, я́, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар.

Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. собакар — собака́р іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. собакар — -я, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. собакар — Псар  Словник чужослів Павло Штепа
4. собакар — СОБАКА́Р, я́, ч., заст. Наглядач за мисливськими собаками; псар. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
5. собакар — Собака́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)