собакар
СОБАКА́Р, я́, ч., заст.
Наглядач за мисливськими собаками; псар.
Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)СОБАКА́Р, я́, ч., заст.
Наглядач за мисливськими собаками; псар.
Що тих собакарів, хто його зна, скільки було (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)