соб
СОБ.
1. Уживається як окрик, яким повертають волів або коней ліворуч.
Ой соб, сивий, цабе, шарий, будемо орати, А дівчина чорнобрива буде поганяти (з народної пісні);
Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, .. волохатих коней, закутаних у власну пару .. Вйо! Соб-соб!.. (М. Коцюбинський);
На ріллі поблизу од воза парою здоровенних сивих волів волочив чоловік .. Батогом злегенька торкнув борозенного: – Соб, сірий! (А. Головко).
2. присл. У лівий бік; ліворуч.
Чумаки, їдучи волами в Крим по сіль та рибу, звертали “соб”, щоб напоїти і попасти волів (з наук. літ.);
Бички були молоді, нетямущі. Денис їх тяг “соб”, а вони вернули “цабе” (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)