собача

СОБАЧА́, а́ти, с.

1. Маля собаки-самиці; цуценя.

Улицею біжить чиєсь собача. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить (Вас., І, 1959, 341);

Вже Данько з матір’ю наближався до дверей, як раптом.. викотилось йому під ноги кудлате собача (Гончар, II, 1959, 140);

*У порівн. — Геть з очей! — і схопивши за руку, як те собача, вона вишвиргнула [викинула] Галю з хати (Мирний, IV, 1955, 82).

2. перен., зневажл. Про дитину.

— Гонто, Гонто! Оце твої діти. Ти нас ріжеш — заріж і їх: Вони католики.. — Убийте пса! а собачат Своєю [рукою] заріжу (Шевч., І, 1963, 133).

Значення в інших словниках

1. собача — собача́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. собача — див. щеня  Словник синонімів Вусика
3. собача — -ати, с. 1》 Маля собаки-самиці; цуценя. 2》 перен., зневажл. Про дитину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. собача — СОБАЧА́, а́ти, с. 1. Маля собаки-самиці; цуценя. Улицею біжить чиєсь собача. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить (С. Васильченко); Вже Данько з матір'ю наближався до дверей, як раптом .. викотилось йому під ноги кудлате собача (О.  Словник української мови у 20 томах
5. собача — ЦУЦЕНЯ́ (маля собаки), ЩЕНЯ́, СОБАЧА́, СОБАЧЕНЯ́, ПЕСЕНЯ́. Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А.  Словник синонімів української мови
6. собача — Собача́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)