собацюра
СОБАЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що собацю́га.
Здоровенний собацюра наздогнав їх на перелазі, накинувся з гарчанням на Дуняшу (Цюпа, Грози.., 1961, 279);
— Відпочивав оце я в селі.. Ліжко мені в саду під яблунею поставили. А настане ніч — не засну: годин до двох собацюра «гав!» і «гав!» (С. Ол., З книги життя, 1968, 200).
Словник української мови (СУМ-11)