собацюра
СОБАЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що собацю́га.
Здоровенний собацюра наздогнав їх на перелазі, накинувся з гарчанням на Дуняшу (Цюпа, Грози.., 1961, 279);
— Відпочивав оце я в селі.. Ліжко мені в саду під яблунею поставили. А настане ніч — не засну: годин до двох собацюра «гав!» і «гав!» (С. Ол., З книги життя, 1968, 200).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- собацюра — собацю́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- собацюра — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що собацюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- собацюра — СОБАЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що собацю́га. Здоровенний собацюра наздогнав їх на перелазі, накинувся з гарчанням на Дуняшу (І. Цюпа); – Відпочивав оце я в селі .. Ліжко мені в саду під яблунею поставили. А настане ніч – не засну: годин до двох собацюра “гав!” і “гав!” (С. Олійник). Словник української мови у 20 томах