собаченя
СОБАЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що собача́.
Щеня кидається до воріт і.. починає дзявкати, з-під коротких оксамитових губ його вибивається веселий пружок зубів, і тому здається, що собаченя одноразово гавкає і сміється (Стельмах, II, 1962, 288);
Мале шолудиве собаченя зголодніло обнюхувало сміття (Досв., Вибр., 1959, 34);
*У порівн. Кінь не відстає від юного хазяїна, мов собаченя (Ю. Янов., І, 1954, 238).
Словник української мови (СУМ-11)