Словник української мови в 11 томах

сова

СОВА́, и́, ж. Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом.

Підраховано, що одна сова поїдає за рік таку кількість мишей, яка може знищити цілу тонну зерна (Зоол., 1957, 123);

Десь крикнула сова смутно та жалібно, неначе жалілась або плакала, мов дитина (Н.-Лев., V, 1966, 167);

В тайзі всіма голосами верещали перелякані сови (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 68);

*У порівн. Руденький чоловічок заблимав, як сова, очима (Досв., Вибр., 1959, 267);

І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою (Шевч., І, 1963, 352);

[Бобренко:] Глядіть же ви, як тільки що зачули, То зараз нам ви дайте певний знак. [2-й козак:] Так, знаємо; совою крикнем (Сам., II, 1958, 35).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. сова — сова́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири сови́  Орфографічний словник української мови
  2. сова — -и, ж. 1》 Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом. 2》 Про людину, у якої період творчої активності припадає на другу половину дня і вечір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сова — СОВА́, и́, ж. 1. Хижий нічний птах родини совиних з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом. Підраховано, що одна сова поїдає за рік таку кількість мишей, яка може знищити цілу тонну зерна (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
  4. сова — І сова свої діти хвалить. Кожня мама хвалить свої діти. Надувся, як сова. Нагнівався. Сова дньом сидить надута, а ночею літає. Не виділа сова сокола, а як узріла, то аж зімліла. Глум дівчини з парубка, якого рідко бачить. Щоб я так сові ноги поламав.  Приповідки або українсько-народня філософія
  5. сова — не ба́чити сма́леного во́вка. Бути недосвідченим, не зазнавати труднощів, випробувань у житті. Молоді (фабзавучники) ще, зелені, не бачили смаленого вовка. Дома сидячи, загориться — поїду на шахту.  Фразеологічний словник української мови
  6. сова — Сова́, -ви́, -ві́; со́ви, сов  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)