сокоріння
СОКОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. сокори́ти і звуки, утворювані цією дією.
Коли немає вітру, тоді в підгірному селі так тихо, що скрізь з кожного подвір’я й на кожній вулиці виразно чути ремигання волів, і задоволене пирскання коней, і.. сокоріння курей (Епік, Тв., 1958, 394).
Словник української мови (СУМ-11)