солдатик
СОЛДА́ТИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до солда́т 1.
Солдатик, порівнявшись з дівчиною, спинився (Вас., II, 1959, 41);
Раптом з казарми вискочив невеличкий солдатик і подався через двір (Добр., Ол. солдатики, 1961, 134).
2. Дитяча іграшка, яка зображає солдата.
Я, дев’ятирічний хлопчик, часто приходив сюди погратися олов’яними солдатиками (Донч., VI, 1957, 237).
3. у знач. присл. солда́тиком. Стоячи, навстоячки.
Словник української мови (СУМ-11)