соловій

СОЛОВІ́Й, я, ч., діал. Соловей.

Соловії лящали між гілками липи (Фр., VII, 1951, 22);

О Баяне, соловію давній! Якби ти співав про цей похід, по деревах скачучи уявних, у підхмарний зносячися літ (Забіла, У.. світ, 1960, 160);

*У порівн. Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (Коломийки, 1969, 93).

Значення в інших словниках

1. соловій — -я, ч., діал. Соловей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. соловій — СОЛОВІ́Й, я, ч., діал. Соловей. Соловії лящали між гілками липи (І. Франко); О Баяне, соловію давній! Якби ти співав про цей похід, по деревах скачучи уявних, у підхмарний зносячися літ (Н. Забіла); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. соловій — Соловій, -вія м. = соловей. Гол. І. 259. ум. соловієчко.  Словник української мови Грінченка