солоднеча
СОЛОДНЕ́ЧА, і, ж., розм.
1. Те саме, що соло́дкість.
— Це дорога горілочка. Патока й полинь! Усе вкупі! і солоднеча і гіркість! — сказав Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 387).
2. Те саме, що со́лодощі.
Сахар, цукерки — яка їм ціна! Хто їх захоче згадати! Є солоднеча — ті милі уста: Їх би бажав скуштувати (Крим., Вибр., 1965, 276).
Словник української мови (СУМ-11)