солонкуватий

СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що солонува́тий.

З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (Собко, Шлях.., 1948, 179);

Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (Кир., Вибр., 1960, 116);

Припадав [Сашко] щокою до понурої теплої морди, по якій котилися.. великі кінські сльози, такі ж солонкуваті, як і в людей (Юхвід, Оля, 1959, 17).

Значення в інших словниках

1. солонкуватий — солонкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. солонкуватий — -а, -е. Те саме, що солонуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. солонкуватий — СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що солонува́тий. З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (В. Собко); Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (І. Кириленко); Припадав [Сашко] щокою до понурої теплої морди, по якій котилися ..  Словник української мови у 20 томах