солідно
СОЛІ́ДНО. Присл. до солі́дний.
Ватя йшла повагом, солідно (Н.-Лев., IV, 1956, 119);
Зять солідно покашлював, піднесено звучали тости (Ю. Янов., І, 1958, 624);
Хтось нахильці [у полі] .. п’є просто з барила, потім передає посудину батькові, і той, напившись, солідно радить возити воду цистерною, а не отакими барильцями (Гончар, Тронка, 1963, 185).
Словник української мови (СУМ-11)