сонцепоклонник

СОНЦЕПОКЛО́ННИК, а, ч. Той, хто поклоняється сонцю і всьому прекрасному на землі.

Молода поезія.. прийняла з рук співців Жовтня В. Чумака й П. Тичини пафос революційного романтизму, од рук великого філософа і сонцепоклонника М. Рильського успадкувала заповіт мудрості (Вітч., 3, 1967, 154);

// рідко. Той, хто поклоняється Сонцю як божеству.

Значення в інших словниках

1. сонцепоклонник — сонцепокло́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сонцепоклонник — -а, ч. Той, хто поклоняється Сонцю як божеству.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сонцепоклонник — СОНЦЕПОКЛО́ННИК, а, ч. Той, хто поклоняється сонцю і всьому прекрасному на землі. Молода поезія .. прийняла з рук В. Чумака й П. Тичини пафос революційного романтизму, од рук великого філософа і сонцепоклонника...  Словник української мови у 20 томах