сонцепоклонник
СОНЦЕПОКЛО́ННИК, а, ч. Той, хто поклоняється сонцю і всьому прекрасному на землі.
Молода поезія.. прийняла з рук співців Жовтня В. Чумака й П. Тичини пафос революційного романтизму, од рук великого філософа і сонцепоклонника М. Рильського успадкувала заповіт мудрості (Вітч., 3, 1967, 154);
// рідко. Той, хто поклоняється Сонцю як божеству.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сонцепоклонник — сонцепокло́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сонцепоклонник — -а, ч. Той, хто поклоняється Сонцю як божеству. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сонцепоклонник — СОНЦЕПОКЛО́ННИК, а, ч. Той, хто поклоняється сонцю і всьому прекрасному на землі. Молода поезія .. прийняла з рук В. Чумака й П. Тичини пафос революційного романтизму, од рук великого філософа і сонцепоклонника... Словник української мови у 20 томах