сонях
СО́НЯХ, а, (про насіння) у, ч., розм. Те саме, що со́няшник.
Поле соняхів стривожено махає цупким листям, киває головами (Ю. Янов., II, 1954, 199);
На лавці.. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (Тич., І, 1957, 246);
Знову набрав [хлопець] з кишені соняху жменю (Головко, І, 1957, 365);
*У порівн. Мов сонях, квітне літо (Мал., Віщий голос, 1961, 19).
Словник української мови (СУМ-11)