сонях
СО́НЯХ, а, у, ч., розм.
Те саме, що со́няшник.
Поле соняхів стривожено махає цупким листям, киває головами (Ю. Яновський);
На лавці .. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (П. Тичина);
* У порівн. Мов сонях, квітне літо (А. Малишко);
// Насіння соняшника.
Знову набрав [хлопець] з кишені соняху жменю (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)