сонячно
СО́НЯЧНО.
1. Присл. до со́нячний 4.
Як гарно, як сонячно жити й любить у Вітчизні моїй! (Сос., II, 1958, 50);
Болгарський павільйон зустрічає нас великим сонячно веселим панно (Вол., Дні.., 1958, 39);
Якби встав з землі Тарас, подивився на нашу молодь, на наше життя, він посміхнувся б сонячно і ясно, бо побачив би, що його пророкування збулися (Чаб., Шляхами.., 1961, 23).
2. Подібно до сонця, як сонце.
Плавка сонячно сія;
// Сонцем, сонячними променями.
Дзвеніли жайворонки, і степ тремтів сонячно (Головко, І, 1957, 200).
3. у знач. присудк. сл. Світить сонце; світло і тепло від сонця.
Надворі так гарно: сонячно, тепло… (Тесл., З книги життя, 1949, 3);
В кімнатах сонячно і майже порожньо (Гончар, Тронка, 1963, 95).
Словник української мови (СУМ-11)