сонячно
СО́НЯЧНО.
1. Присл. до со́нячний 4.
Болгарський павільйон зустрічає нас великим сонячно веселим панно (І. Волошин);
Якби встав з землі Тарас, подивився на нашу молодь, на наше життя, він посміхнувся б сонячно і ясно, бо побачив би, що його пророкування збулися (М. Чабанівський).
2. Подібно до сонця, як сонце.
Плавка сонячно сія;
// Сонцем, сонячними променями.
Дзвеніли жайворонки, і степ тремтів сонячно (А. Головко);
* Образно. Підвівся день. Уперся в небо. Зітхнув так сонячно на світ (М. Хвильовий).
3. у знач. пред. Світить сонце; світло і тепло від сонця.
Надворі так гарно: сонячно, тепло... (А. Тесленко);
В кімнатах сонячно і майже порожньо (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)