сонячність
СО́НЯЧНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до со́нячний 2–4.
В очах і сонячність уквітчаних полян Майнула, і поля як шовк зазеленіли (М. Рильський);
На його обличчя миттю набігла сонячність, воно стало щиропривітним (П. Загребельний);
Сама вона теж була вся чистота, сонячність, усмішка природи (О. Гончар);
Поет [І. Драч] усе найцінніше в житті і в людині вимірює сонячністю: сонцем видніє... (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)