1. Словник української мови у 20 томах

сонячність

СО́НЯЧНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до со́нячний 2–4.

В очах і сонячність уквітчаних полян Майнула, і поля як шовк зазеленіли (М. Рильський);

На його обличчя миттю набігла сонячність, воно стало щиропривітним (П. Загребельний);

Сама вона теж була вся чистота, сонячність, усмішка природи (О. Гончар);

Поет [І. Драч] усе найцінніше в житті і в людині вимірює сонячністю: сонцем видніє... (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонячність — со́нячність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сонячність — -ності, ж. Абстр. ім. до сонячний 2-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сонячність — СО́НЯЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до со́нячний 2 — 4. Весела сонячність, блакить, тепло господарюють у світі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 152); В очах і сонячність уквітчаних полян Майнула, і поля як шовк зазеленіли (Рильський, Поеми, 1957, 23)... Словник української мови в 11 томах