сонячно

СО́НЯЧНО.

1. Присл. до со́нячний 4.

Болгарський павільйон зустрічає нас великим сонячно веселим панно (І. Волошин);

Якби встав з землі Тарас, подивився на нашу молодь, на наше життя, він посміхнувся б сонячно і ясно, бо побачив би, що його пророкування збулися (М. Чабанівський).

2. Подібно до сонця, як сонце.

Плавка сонячно сія;

// Сонцем, сонячними променями.

Дзвеніли жайворонки, і степ тремтів сонячно (А. Головко);

* Образно. Підвівся день. Уперся в небо. Зітхнув так сонячно на світ (М. Хвильовий).

3. у знач. пред. Світить сонце; світло і тепло від сонця.

Надворі так гарно: сонячно, тепло... (А. Тесленко);

В кімнатах сонячно і майже порожньо (О. Гончар).