сонячний
СО́НЯЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до со́нце 1–3.
Далеко-далеко мріла морська далеч, неначе обсипана золотими скалками та іскрами сонячного проміння (І. Нечуй-Левицький);
Очима вказала [Марія] на захід, де в сизій імлі купався сонячний диск (Ю. Бедзик);
Сонячна енергія;
Сонячне тепло;
Сонячне затемнення.
2. Заснований на використанні енергії сонця.
Сонячне сушіння – це найбільш поширений спосіб сушіння тютюну (з навч. літ.);
Сонячна батарея;
Сонячні ванни;
Сонячний дистилятор;
// Пов'язаний з вивченням Сонця.
Астрономи різних країн за єдиним планом вивчають сонячні і метеорні проблеми (з наук.-попул. літ.).
3. Ясний; сповнений яскравим світлом сонця.
День був погожий, сонячний;
Погода стояла тепла і сонячна;
Над Ай-Петрі летів, як розливи ріки, тихий вересень, сонячний, любий... (В. Сосюра);
Сонячне літо;
// В якому багато світла й тепла сонця.
А там десь – сонячні краї, І дівчина в одежі білій, І сни дитиннії мої... (М. Рильський);
– Дорогий Іване Володимировичу! Скажи нам що-небудь таке, що б ми могли переказати дітям сонячної Грузії, як твій мудрий заповіт (О. Довженко).
4. Освітлений, залитий сонцем.
Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море, на сонячну сторону (М. Коцюбинський);
Сонячна кімната.
5. перен. Який виражає веселий, радісний настрій, щастя.
Мало було сказати, що її обличчя осявала сонячна посмішка. Воно світилося щастям (С. Журахович);
Сонячне обличчя;
Сонячні перспективи;
// Який супроводжувався успіхом, удачею, щастям.
Семен ясно бачив, що тиждень цей не був сонячним для його друга (В. Собко);
// Нічим не затьмарений; безхмарний.
– Мені хочеться бути майстром на весь світ і щоб життя навкруги було красиве та сонячне (Ю. Яновський).
6. Яскраво-жовтий із золотистим відтінком, схожий кольором на Сонце.
В тихім плесі потічка, над яким горів царівник сонячним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібно кумкали жаби (М. Коцюбинський);
Оркестри різних організацій, оперізані сонячними трубами, .. дихали в цей день вальсами та маршами (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- сонячний — со́нячний прикметник Орфографічний словник української мови
- сонячний — СОНЯЧНИЙ – СОНЦЕВИЙ Сонячний. 1. Який стосується сонця, пов’язаний із сонцем: сонячне проміння, сонячний диск, сонячна спека, сонячна електростанція, сонячний годинник, сонячний удар. Літературне слововживання
- сонячний — див. безхмарний; світлий Словник синонімів Вусика
- сонячний — [сон'ачнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- сонячний — -а, -е. 1》 Прикм. до сонце 1-3). || Здійснюваний за допомогою сонця, сонцем. || Створюваний сонцем, промінням сонця. || Створюваний відбиттям проміння сонця. || При якому світить сонце. || Який діє завдяки використанню енергії сонця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сонячний — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови
- сонячний — СО́НЯЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до со́нце 1— 3. Далеко-далеко мріла морська далеч, неначе обсипана золотими скалками та іскрами сонячного проміння (Н.-Лев., VI, 1966, 58); Очима вказала [Марія] на захід, де в сизій імлі купався сонячний диск (Ю. Бедзик, Полки. Словник української мови в 11 томах