сонячний
СО́НЯЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до со́нце 1— 3.
Далеко-далеко мріла морська далеч, неначе обсипана золотими скалками та іскрами сонячного проміння (Н.-Лев., VI, 1966, 58);
Очима вказала [Марія] на захід, де в сизій імлі купався сонячний диск (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 51);
За кормою, в золотому озері сонячних іскор, ішли білокрилими птахами баркаси кос-аральських рибалок (Тулуб, В степу.., 1964, 266);
// Здійснюваний за допомогою сонця, сонцем.
Сонячне сушіння — це найбільш поширений спосіб сушіння тютюну (Техн. культ., 1956, 384);
Маю окрему хату і думаю спочити, брати сонячні ванни, як буде сонце (Коцюб., III, 1956, 365);
// Створюваний сонцем, промінням сонця.
Жінка моя гаряче обійма Вас і запрохує до своєї власної хати, що.. рада-радісінька прикрити Вас і від спеки сонячної, і від гаму (Мирний, V, 1955, 415);
Сонячна пляма минула двері і переповзла на другий бік стіни… (Досв., Гюлле, 1961, 29);
// Створюваний відбиттям проміння сонця.
Десь там, за Карпатами, в гуркоті боїв, в маєві знамен, в сонячнім переблиску зброї народжується зараз його, Яношова, революція (Гончар, II, 1959, 70);
// При якому світить сонце.
Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі (Довж., І, 1958, 95);
З-під квітчастих хусток маковіють обличчя [дівчат] на сонячному морозі (Головко, II, 1957, 125);
// Який діє завдяки використанню енергії сонця.
У Радянському Союзі споруджується перша в світі сонячна електростанція (Наука.., 12, 1961, 7);
Сонячна батарея; Сонячна установка;
// Пов’язаний з вивченням Сонця.
Астрономи різних країн за єдиним планом вивчають сонячні і метеорні проблеми (Наука.., 7, 1958, 7).
∆ Со́нячна коро́на — найвіддаленіші та найрозрідженіші шари атмосфери Сонця, які під час його повних затемнень сприймаються у вигляді сяйва, що оточує диск Сонця.
Навколо затемненого Сонця спалахує сяйво — сонячна корона, яка являє собою зовнішні частини сонячної атмосфери (Астр., 1956, 74);
Со́нячна систе́ма — сукупність небесних тіл, що складається із Сонця і планет, які обертаються навколо нього.
Марс — четверта за порядком від Сонця велика планета сонячної системи (Наука.., 9, 1957, 8);
Со́нячний годи́нник — годинник, що складається з циферблата й стержня, тінь від якого, падаючи на циферблат, визначає час.
Справжній сонячний час може показувати тільки сонячний годинник (Астр., 1956, 36);
Со́нячний уда́р — тяжкий хворобливий стан, що настає внаслідок сильного перегрівання голови промінням сонця.
Женя наказав юннатам прикрити голови, щоб, бува, з кимось не трапився сонячний удар (Мокр., Острів.., 1961, 64);
Со́нячні пля́ми див. пля́ма.
2. Сповнений яскравим світлом сонця, з сонцем.
День був погожий, сонячний (Н.-Лев., II, 1956, 389);
Погода стояла тепла і сонячна (Тют., Вир, 1964, 125);
Над Ай-Петрі летів, як розливи ріки, тихий вересень, сонячний, любий… (Сос., І, 1957, 252);
Літом сонячним пшениця В полі буйно колоситься (Бойко, Ростіть.., 1959, 56);
// В якому багато світла й тепла сонця.
А там десь — сонячні краї, І дівчина в одежі білій, І сни дитиннії мої… (Рильський, І, 1960, 164);
— Дорогий Іване Володимировичу! Скажи нам що-небудь таке, що б ми могли переказати дітям сонячної Грузії, як твій мудрий заповіт (Довж., І, 1958, 492).
3. Освітлений, залитий сонцем.
Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море, на сонячну сторону (Коцюб., III, 1956, 403);
Швидко насуваються тучі, зловісні тіні біжать по землі.., а тут, над Херсоном, ще сонце світить, і двоє їх мовчки стоять на цьому сонячному острівку (Гончар, II, 1959, 104).
Со́нячний за́йчик — те саме, що за́йчик 2.
На його лакованих.. чоботях ворушилися тьмяні сонячні зайчики (Стельмах, І, 1962, 216);
*У порівн. Перед очима тремтіли тільки прозорі, мов живі, хвилі, а по них стрибав сонячним зайчиком поплавець з гусячої пір’їнки (Збан., Таємниця.., 1971, 15).
4. перен. Який виражає радість, щастя; пройнятий життєрадісністю, оптимізмом; світлий.
Комуністична партія закликає радянських художників творити сонячне, пройняте високими ідеалами мистецтво (Мист., 1, 1964, 2);
Серце жити і любити хоче, Творити хоче сонячні пісні (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 97);
// Який виражає веселий, радісний настрій, щастя.
Мало було сказати, що її обличчя осявала сонячна посмішка. Воно світилося щастям (Жур., Вечір.., 1958, 399);
Ти одна стоїш передо мною В білім платті, з сонячним чолом (Мас., Сорок.., 1957, 227);
Сонячне обличчя;
// Який супроводжувався успіхом, удачею, щастям.
Семен ясно бачив, що тиждень цей не був сонячним для його друга (Собко, Біле полум’я, 1952, 221);
// Нічим не затьмарений; безхмарний.
На сонячну, на радісну дорогу Великий Ленін всі народи звів (Вирган, В розп. літа, 1959, 23);
— Мені хочеться бути майстром на весь світ і щоб життя навкруги було красиве та сонячне (Ю. Янов., II, 1958, 223).
5. Яскраво-жовтий із золотистим відтінком, схожий кольором на Сонце.
В тихім плесі потічка, над яким горів царівник сонячним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібно кумкали жаби (Коцюб., II, 1955, 313);
Оркестри різних організацій, оперізані сонячними трубами,.. дихали в цей день вальсами та маршами (Гончар, Земля.., 1947, 3).
∆ Со́нячне спле́тення, анат.— велике скупчення нервових вузлів симпатичної нервової системи, що міститься з обох боків черевної аорти, позаду шлунка.
Під час операції було пошкоджене.. сонячне сплетення (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 94).
Значення в інших словниках
- сонячний — со́нячний прикметник Орфографічний словник української мови
- сонячний — СОНЯЧНИЙ – СОНЦЕВИЙ Сонячний. 1. Який стосується сонця, пов’язаний із сонцем: сонячне проміння, сонячний диск, сонячна спека, сонячна електростанція, сонячний годинник, сонячний удар. Літературне слововживання
- сонячний — див. безхмарний; світлий Словник синонімів Вусика
- сонячний — [сон'ачнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- сонячний — -а, -е. 1》 Прикм. до сонце 1-3). || Здійснюваний за допомогою сонця, сонцем. || Створюваний сонцем, промінням сонця. || Створюваний відбиттям проміння сонця. || При якому світить сонце. || Який діє завдяки використанню енергії сонця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сонячний — СО́НЯЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до со́нце 1–3. Далеко-далеко мріла морська далеч, неначе обсипана золотими скалками та іскрами сонячного проміння (І. Нечуй-Левицький); Очима вказала [Марія] на захід, де в сизій імлі купався сонячний диск (Ю. Словник української мови у 20 томах
- сонячний — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови